Після цього МТТ, яке тривалий час залишалось об’єктом суперечок та дискусій, припинить своє існування у такій якості та буде передано в комунальну власність.
Роками «Павшине» залишалося єдиним великим пунктом, де іноземці, затримані в адміністративному порядку (у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) очікували на видворення чи прийняття іншого рішення. З 2002 року це містечко було тимчасовою домівкою для майже 13 тисяч нелегальних мігрантів, а протягом 11 місяців цього року в ньому утримувалося понад 1150 іноземців.
Закриття «Павшиного» стало можливим лише нинішнього року, коли в структурі МВС у Чернігівській та Волинській областях з’явилися відповідні пункти, що були створені для тримання незаконних мігрантів.
Створення 7 років тому МТТ було вимушеним кроком як для прикордонників, так і для влади Закарпаття. Річ у тім, що цей регіон був та залишається найпривабливішим для незаконних мігрантів, які прямують транзитом через Україну. Звідси вони можуть потрапити до Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Найбільше іноземців традиційно намагається потрапити до Словаччини, де досить лояльне міграційне законодавство. До 2001 року затриманих у Закарпатській області незаконних мігрантів прикордонники утримували у наметовому містечку, де, зрозуміло, не було елементарних побутових умов. У квітні 2001-го рішенням Закарпатської облдержадміністрації прикордонникам було передано містечко колишньої військової частини поблизу Мукачевого для облаштування там пункту тимчасового тримання незаконних мігрантів, однак без відповідного державного рішення. Прикордонники та місцева влада були вимушені самотужки розбудовувати «Павшине» та забезпечувати його функціонування.
Утримання, харчування, медичне обслуговування незаконних мігрантів практично повністю лягло на плечі прикордонників, хоча це й не було передбачено законодавством. Тривалий час спроби передати «Павшине» до інших органів та забезпечити його функціонування у правовому руслі не мали успіху. Рішення Закарпатської обласної Ради про передачу «Павшиного» до Держкомнацміграції (2005 року) та до Управління МВС України в Закарпатській області (2006 року) так і не реалізувалися.
Однак Державна прикордонна служба за сприяння міжнародних та благодійних організацій намагалася створювати непогані умови для тривалого проживання іноземців. Деякі з нелегалів, які тікали за кордон від злиднів, називали МТТ ледь не готелем. Встановлення 2007 року модульних будиночків дозволило збільшити кількість місць з 250 до 320. Тут було організоване належне комунально-побутове, медичне, лазнево-пральне обслуговування, триразове харчування, забезпечення одягом, постільною білизною, тощо. Нелегальні мігранти також могли спілкуватися з родичами за допомогою міжнародного телефонного зв’язку. Для забезпечення релігійних потреб для них були облаштовані спеціальні ритуальні приміщення. Проте за оцінками міжнародних експертів «європейських» умов тримання у «Павшиному» все ж не було.
У березні цього року було підписане Доручення Кабінету Міністрів України щодо закриття «Павшиного». Державна прикордонна служба України, органи влади Закарпатської області підтвердили готовність виконати його в найкоротші терміни, а Міністерство внутрішніх справ України запевнило, що готове забрати нелегалів до своїх пунктів тимчасового тримання. Для прискорення процесу розгляду справ нелегалів у Чопському прикордонному загоні навіть була виділена спеціальна кімната для проведення засідань Закарпатського окружного адміністративного суду.