Отож став копатися в здогадках: може, десь правила дорожнього руху порушив, і тепер викликають у суд, аби штраф заплатив? А може... Словом, доки дійшов до квартири, нафантазував чимало.
Уже вдома зрозумів, що моя повістка — взагалі-то й не повістка, а таке собі, з претензією на жартівливість, запрошення до трьох ужгородських магазинів «у справі придбання вікон з профілю Salamander зі знижкою 25%». Мене попереджали, що за неявки я проведу «холодну і довгу зиму зі старими, ненадійними вікнами; буду переплачувати за газ та інші
енергоносії; стану вразливим до хороб та протягів і т.д.».
Зрозумівши, що до чого, я врешті-решт заспокоївся, але бажання відвідати три магазини з метою «придбання вікон» зникло і, можливо, назавжди. Бо крамниці, куди затягують з допомогою повісток (хай і жартівливих), довір'я не викликають. Реклама рекламою, але й міру треба знати. Переживши кількахвилинний «повістковий» стрес біля поштової скриньки, навряд чи зможеш усерйоз сприймати саме запрошення. Мимоволі запідозриш, що й згаданих магазинів немає в натурі. Може, й вони — плоди жартівливої уяви комерсантів. Та й профіль там, можливо, не зовсім типу «Salamander»...