Виступаючи перед присутніми, Міністр охорони здоров'я Василь Князевич наголосив, що психіатрична служба, як і вся медична галузь, на жаль, перебуває у вкрай складному становищі. На його думку, виявлення порушень та констатація проблем не можуть змінити ситуацію на краще. Разом з тим, активна позиція провідних лікарів-психіатрів, спеціалістів від міністерства, науковців в галузі психіатрії, а також представників громадських організацій, дозволять якщо не змінити становище сьогодні, то принаймні сформувати засади розбудови психіатричної галузі після тривалого часу застою та занепаду.
Головний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності "Психіатрія", кандидат медичних наук Ірина Пінчук поінформувала присутніх, що з метою обміну досвідом та вивчення ситуації в 25 регіонах, містах Києві та Севастополі ще у грудні 2006 року було розпочато перевірку надання психіатричної допомоги. Про результати роботи наприкінці минулого року представлено звіт. Робоча група з 47 фахівців, до складу якої увійшли головні лікарі психіатричних лікарень, психоневрологічних диспансерів, обласні психіатри, наукові співробітники, була поділена на 9 підгруп (по 5-6 фахівців), кожна з яких відвідала по 3 регіони України. Був розроблений єдиний план вивчення стану організації надання психіатричної допомоги. В кожній області дослідили матеріально технічний стан лікувально-профілактичних закладів, забезпечення кадрами (лікарями в стаціонарному та амбулаторному секторах, медичними сестрами, іншими фахівцями), показники діяльності психіатричної служби та якість надання відповідної допомоги у 65 психіатричних закладах України.
Такий аналіз визначив проблемні питання в наданні психіатричної допомоги в Україні. Серед найбільш складних - недостатність фінансових ресурсів для діяльності системи охорони психічного здоров'я. Це і недостатність коштів для покращення матеріально-технічного стану психіатричних закладів (будівлі, оснащення медичним обладнанням, спеціалізованим автотранспортом та інше), для пільгового амбулаторного медикаментозного забезпечення.
Крім того, надання психіатричної допомоги в Україні сьогодні орієнтоване переважно на лікування осіб з психічними розладами в стаціонарних умовах психіатричних закладів. Це зумовлено, в першу чергу, нерозвиненістю амбулаторної ланки психіатричної служби, її альтернативних форм. Використання не в повному обсязі амбулаторної ланки не відповідає "Європейській декларації щодо охорони психічного здоров'я" та Європейському плану дій з охорони психічного здоров'я. Недостатність місць у психоневрологічних будинках-інтернатах, відсутність гуртожитків та інших місць мешкання осіб, які страждають на психічні розлади та втратили родинні зв'язки, становить ще одну гостру проблему.
Як ніде актуально стоїть питання кадрового забезпечення саме в закладах з надання психіатричної допомоги. Фахівці визначають наступні чинники сьогоднішнього стану в психіатричній системі охорони здоров'я: відсутність достатньої кількості лікарів, психологів, медичних сестер; відсутність соціальних працівників; концентрація вагомої частини висококваліфікованого психіатричного кадрового потенціалу в стаціонарному секторі; збільшення відсотка фахівців пенсійного віку серед лікарів, ін.
Ні для кого не секрет, що у суспільстві спостерігається упереджене ставлення по відношенню до осіб з вадами психічного здоров'я. Страх населення перед зверненням до психіатра призводить до того, що родичі пацієнта зазвичай звертаються за психіатричною допомогою, коли зовнішні прояви психічного захворювання роблять його подальше перебування в родині, на роботі чи навчанні неможливим, що різко погіршує прогноз, збільшує витрати на лікування та утримання пацієнта, призводить до передчасної інвалідизації.
Відсутність всебічного висвітлення в засобах масової інформації та використання інших шляхів популяризації знань з питань психіатрії задля подолання соціальної ізоляції та стигматизації пацієнтів з вадами психічного здоров'я, покращення їх ресоціалізації, а також недостатнє залучення громадськості до участі у вирішенні питань розвитку психіатричної допомоги та охорони психічного здоров'я також негативно впливають на сьогоднішній стан речей.
Присутні на нараді провідні фахівці в галузі психіатрії одностайно наголосили на недостатній ролі первинної ланки медико-санітарної допомоги в напрямку активізації психогігієнічних і психопрофілактичних заходів, вдосконалення медико-психологічної допомоги населенню.
Особлива надія нині покладається на сімейного лікаря. Адже недостатня робота з сімейними лікарями призводить до пізнього виявлення психічних та психосоматичних розладів, невчасного надання невідкладної психіатричної допомоги та адекватного лікування, динамічного спостереження пацієнтів, проведення профілактичних заходів та реабілітації пацієнтів.
Окремий блок питань, що розглянули фахівці, - взаємодія з судовими органами щодо питань законності госпіталізації пацієнтів до психіатричного стаціонару, зокрема сама процедура примусової госпіталізації.
Головний спеціаліст зі спеціальності "Судово-психіатрична експертиза", доктор медичних наук Олександр Ревенок відзначив, що в системі експертизи також має місце недоукомплектованість кадрами за всіма експертними посадами. Згідно статистики, понад 24% експертів є експертами сумісниками. В таких областях як Волинська, Житомирська, Закарпатська, Тернопільська в судово-психіатричній експертизі взагалі працюють тільки сумісники.
Найгірша ситуація складається з укомплектованістю посад судових експертів психологів. Їх вакансія в експертних установах України складає понад 18% на відміну від судово-психіатричних експертів - 1,3%.
За інформацією фахівця, всі адміністративні території України забезпечені власною амбулаторною судово-психіатричною експертною комісією.
Трохи менше половини (44,5 %) областей України мають експертні відділення для проведення стаціонарної експертизи особам, що утримуються під вартою, які є міжобласними. Обслуговування областей України закріплено наказом МОЗ України № 194 від 5.07.95 р.
Матеріально-технічна база стаціонарних експертних відділень здебільшого вкрай не достатня. У 2003 році силами МВС України була проведена комплексна перевірка стаціонарних відділень судово-психіатричної експертизи, яка виявила наступне: "Жодне з даних відділень, за винятком Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, не відповідає повною мірою вимогам інструкції про забезпечення їх функціонування й охорони".
Загальна кількість судово-психіатричних ліжок з 2004 до 2006 р. не змінювалась - 470.
На сьогодні експертні відділення для осіб, що утримуються під вартою є в АР Крим (60 ліжок), м. Дніпропетровську (50 ліжок), м. Донецьку (13 ліжок), м. Луганську (25 ліжок), м. Львові (40 ліжок), селище Ахтирка Сумської області (20 ліжок), м. Харкові (60 ліжок) м.Херсоні (20 ліжок), м. Хмельницькому (25 ліжок), м. Києві (60 ліжок). Загальна кількість ліжок для осіб, які утримуються під вартою - 343.
Слід вказати на те, що принципове збільшення кількість експертних ліжок для осіб, що утримуються під вартою відбулось у 2002 році (на 30%). На сьогодні, у порівнянні з 2002 роком загальна кількість експертних ліжок відділень з охороною зменшилась на 15%.
Серед завдань, які стоять на порядку денному не лише МОЗ, але й суспільства в цілому, є недосконалість нормативно-правової бази в регулюванні діяльності психіатричної служби та здійснення профілактичної її спрямованості. На сьогодні вже розроблено галузеві заходи щодо удосконалення психіатричної допомоги населенню, які затверджено наказом МОЗ України від 31.07.07 №440. Передбачено внесення змін до Закону України "Про психіатричну допомогу", розробку Положень про організацію психіатричної допомоги в Україні та ін.
Невирішеними сьогодні в системі судово-психіатричної експертизи залишаються наступні проблеми:
1. Відсутній механізм очної атестації та переатестації лікарів судово-психіатричних експертів і психологів - судових експертів;
2. Система підвищення кваліфікації судових експертів психологів на сьогодні відсутня;
3. Система тематичного удосконалення лікарів і психологів, що працюють у відділеннях, де застосовуються примусові заходи медичного характеру відносно осіб, які були визнані судом неосудними, на сьогодні також відсутня;
4. Відсутність системи екстреної консультативної допомоги (у тому числі і організаційно-методичної) експертним установам України;
5. Розширення науково-дослідної роботи з актуальних питань судової психіатрії, а саме: обмеженої осудності, розробки критеріїв вибору видів примусового лікування, особливо амбулаторного, обмеженої дієздатності, нових видів судово-психіатричних експертиз.
Олександр Ревенок вважає, що для проведення реформування служби було б доцільно створити робочу групу з метою вивчення стану організації судово-психіатричної експертизи та здійснення примусових заходів медичного характеру у регіонах України, підвищення їх якості та ефективності діяльності.
Підсумовуючи дискусію з вивчення досвіду організації надання психіатричної допомоги та судово-психіатричної експертизи в Україні фахівці дійшли висновку, що стан надання психіатричної допомоги населенню України є таким, що потребує негайного поліпшення. За останні роки фахівцями зібрано значний арсенал напрацювань, які за умови підтримки у парламенті та суспільстві дозволять встановити правила гри в галузі надання психіатричної допомоги на найближчі роки.