На кредит, як і на смак, товаришів нема

Виклавши все працівнику супермаркету, немов священику на сповіді, я полегшено зітхнула: ще якихось хвилин 10-15 і я, нарешті, зроблю покупку. За 20 хвилин той же працівник з посмішкою на обличчі щиро повідомив, що мені у кредиті відмовлено. Чесно кажучи, я подумала, що він жартує…
 Ніколи не знаєш, де знайдеш, де втратиш
 Моїм знайомим, як мені здавалося, поталанило більше. Вони отримали споживчий кредит і довго дивилися на мене співчутливим поглядом, мовляв, що поробиш, таке життя, одним дають – іншим відмовляють, мовляв, вони не винні, що викликали більше довіри в банку, ніж я. Та днями мої знайомі розлючено розповідали «жахливу» історію про те, що їм довелося заплатити 100 гривень штрафу за те, що вони не внесли 25 копійок під час чергового погашення кредиту. Причому йшлося про кілька сотень гривень. У відповідь на обурення позичальника працівниця банку саркастично відповіла: «Ми з вас навіть за неоплачені 2 копійки стягнули б 100 гривень! Ви умови договору читали?»
 Що ж, мої знайомі з радістю відчули на власному досвіді, що отримати споживчий кредит, навіть в умовах жорсткого відбору позичальників, нині надзвичайно просто. «Нулі» красуються чи не на кожному супермаркеті побутової або комп’ютерної техніки. Банкіри гаряче переконують нас, що є ще фінансові установи, готові за копійки переплати віддати вам товари в кредит. Як говориться, «нічого собі - усе людям». Більшість банків і справді дають «добро» без жодних додаткових документів, у тому числі й без довідки про доходи. Ідентифікаційний номер, паспорт, кілька хвилин очікування – і – радійте, вам видали кредит… Хоча, ви і самі ще не знаєте, що насправді ви потрапили в… кабалу. Умов договору, як правило, ніхто уважно не перечитує, адже сума кредиту зазвичай невелика. Тим часом банк наживається на вас, ще оформляючи безвідсотковий кредит, коли стягує комісію, на яку чомусь позичальник воліє закривати очі. Моя знайома зрозуміла, що оплачуватиме ще й комісію, тільки після того, як оформила кредит і побачила, що переплачує 600 гривень – половину вартості покупки, з них 100 – за рахунок комісійних.
 Про те, що в разі невчасного погашення кредиту або неповної його суми банк стягуватиме 100 гривень, кредитний інспектор «мимоволі» заїкнулася тільки тоді, коли вже було підписано усі папери. Щасливий від щойно придбаної речі, позичальник на такі попередження не зважає. Як розповідала знайома, їм із чоловіком було лінь перечитати договір, а про питання на кшталт, «які штрафні санкції чекають у випадках невчасного або неповного погашення кредиту», вони навіть не згадували. І уточнити суму щомісячного платежу не додумалися, і сплачувати її сповна також не вийшло. Ось і стали жертвою банківського узаконеного свавілля – підпис під угодою знівелював усі претензії до банку.
 На кредит, як і на смак, товаришів нема?
 До речі, своєрідне опитування засвідчило, що довіри до кредитів у нашого люду не так уже і багато. Навіть ті, хто все-таки скористався ним, все одно залишається не дуже задоволеним. Майже всі, з ким я розмовляла, розповідали якісь «страшилки» про кредити. Ну ось, до прикладу. «Від своїх знайомих вже багато разів чув про махінації зі сплатою кредитів, але ось і на собі відчув «залізну руку» акул бізнесу, - розповідає 40-річний підприємець Сергій. - Сплативши черговий внесок по кредиту у доволі відчутній (в усякому разі для мене) сумі, вирішивши гасити кредит великими кусками, в кінці місяця бачу, що банк продовжує нараховувати внески на попередню суму, загнавши картку в мінус. Ось, думаю, і мені настав час йти «на розборки», як до цих пір ходило багато моїх знайомих (відразу зауважу - частіше за все безрезультатно !). Перед тим, як йти, вирішив перечитати договір. І що я бачу – «банк не несе відповідальності за виникнення конфліктних ситуацій ...». Оце-то так! Тобто банк, укравши у мене моїх кровних 170 гривень і створивши ту саму конфліктну ситуацію, за неї відповідальності не несе. Правильно, мені наука буде - читай уважніше,  що підписуєш».
  А 32-річний Андрій каже: «Кредити - це ж по самій своїй суті є зароблянням багатших на бідніших. Я взагалі в економіці - соціаліст (чи то комуніст). В політиці - демократія - що хочу, те говорю, а от в економіці... Це все треба якось інакше вирішувати. А не: ті мають більше грошей (де вони їх взяли), то вони роздають кредити і ще більше багатіють на відсотках. А ті, що не мають грошей, то ще й мусять брати кредит і ставати ще біднішими». «Взяла я на свою голову кредит, - ділиться двадцятисемирічна Аліна. – Обрала розрекламований споживчий кредит за надзвичайно низькою ставкою - 0%. Коли настала черга виплачувати заборгованість, я зрозуміла, що через приховані комісії та різноманітні плати за деякі банківські операції сплатила суму, більшу обумовленої. В результаті за пральну машинку я заплатила на 600 гривень більше, ніж вона коштувала в магазині. Сума, погодьтеся, серйозна».
  Є історії й інші. «Завжди дивуюся, - ділиться тридцятирічна Оксана, - коли люди з малими зарплатами беруть кредити!!! У мене є подруга зі школи, яка працює коректором в газеті. Зарплата дуже мала і, звичайно, що довідку про доходи вона не може взяти, тому просить мене, щоб я на свою довідку взяла їй кредит. А взяти вона хотіла телефон за 2 500 гривень, при своїй зарплаті 980. Я була в шоці! Навіщо їй такий телефон? Я вагалася з рішенням (тому що брати на себе чужі зобов’язання не хотіла) і поки я тягнула з відповіддю, вона знайшла іншу подругу, яка їй взяла цей телефон. Через місяць вкрали цей телефон. Виплачувати кредит вона, звісно, перестала, а банк розбирається з її подругою». «Для батьків моїх кредит взяти - переступити через своє я, - розповідає тридцятивосьмирічний Дмитро. – Не вірю, що вони колись наважаться. Підсвідомо кредиту я теж боявся - старі стереотипи спрацьовували, але потім сам собі сказав: «весь світ так живе»... то і наважився купити техніку в кредит, машину теж... Не так страшно, як здавалося на перший погляд! Хоча кредит на помешкання ще не ризикую брати... умови не дуже добрі».
 «Розсекречені» нулі…
 Мати серед приятелів банкіра іноді навіть дуже корисно. У неофіційній бесіді можна дізнатися багато чого цікавого. Мій знайомий щиро «відкрив» мені очі на деякі речі. Так ось, банки винайшли ще один, не менш вишуканий спосіб заробляння грошей на позичальниках. Штрафні санкції винахідливі банки накладають навіть тоді, коли клієнт завчасно оплатив усю суму кредиту. Родзинка «розводу» – у самій системі банківських перерахунків. Коли ви погашаєте кредит через суміжний банк, то це ще не означає, що кошти відразу ж потрапляють на рахунки вашого банку-кредитора. З часу, відколи перекажете гроші, до моменту, коли ваш банк їх отримає, може минути і тиждень. Банк не цікавить, коли саме ви погасили кредит, – беруть до уваги тільки дату його появи на рахунках банку. Вас не врятують ні квитанція, що засвідчуватиме своєчасну оплату, ні будь-які інші аргументи. За кожен протермінований день банк стягуватиме з вас 100 гривень. Установ, які практикують такі штрафні санкції, багато. Усі вони у даному випадку порушують закон, але довести свою правоту ви зможете тільки після довгої тяганини у суді. Щоб не потрапити на гачок банку, оплачуйте кредит якомога раніше – тільки тоді у вас є шанс.
А ще знайомий банкір порадив не дуже вірити кредитам... під нуль відсотків. Правда про них гірка: крім відсоткових ставок кредитів, споживачам доводиться сплачувати різноманітні комісійні: за оформлення договору, за консультацію, розрахунково-касове обслуговування, страхування, за послуги нотаріуса тощо. Залежно від банку та виду кредиту, цей набір може змінюватися. Буває, що якийсь комерційний банк декларує 20-відсоткову ставку на споживчі кредити, а після сплати всіх комісійних вона може сягати й сорока відсотків. Поширені також випадки, коли комерційні банки укладають з магазинами угоди, відповідно до яких відсотки закладено вже в ціні товару, у той час як покупцям обіцяють безвідсоткові кредити. «Це – як потримати в руках шматок сала – сліди все одно залишаться. Кожний банк вимастить свої руки салом – не сумнівайся», - ду-уже популярно пояснив знайомий.
 Хоча банки та магазини і намагаються дотримувати мінімальних рамок пристойності, але все-таки не завжди в кінцевому договорі фігурують навіть офіційні 0% річних. Тобто банк заявляє, що 0,1%, 0,01%, 0,0001% на рік - це практично те ж саме, що 0%. Справа в тому, що за законом банк просто не має права видавати кредити зовсім без відсотків, тобто, по суті, займатися благодійною діяльністю. Тому часто «нульовою» вважається ставка відповідно 1%, 0,1%, 0,01% на місяць. А це вже 12%, 1,2% і 0,12% на рік відповідно. Дріб’язок, а неприємно.
«Відбивають» свої кровні банки та магазини дуже просто. Перший спосіб - встановлюють одноразову комісію «за видачу та обслуговування кредиту», «за перевірку інформації, надану клієнтом». Також стягується плата за випуск і обслуговування пластикової картки, на яку вам покладуть гроші, і за обслуговування картрахунку. Приміром, один відомий банк (даруйте, але називати установи не буду), навіть видаючи не 0% кредити, бере за процедуру «перевірки інформації» ні багато ні мало - 600 грн. А інший надає споживчі кредити за схемою: 0,0001% річних, 1,75% від суми - щомісячна комісія, 35 грн.+2% від суми кредиту - одноразова комісія за обслуговування картки, тобто ефективна ставка – більше 42% річних за рік виплати. Найбільша разова комісія, про яку я дізналася, кредит в одній з мереж побутової техніки - 23,5%. У продавців мобільних телефонів разова комісія не набагато менша - 20%. При покупці побутової техніки разових комісій, як правило, не буває. А якщо і є, то не більше 10%.
Та, як запевнив, мене знайомий банкір, не все так і погано. Мені може і дуже пощастити. «Нуль-відсотковий» кредит може бути дійсно таким, якщо це: тимчасова акція, тобто, приміром, тільки з 15 грудня до 15 січня (як правило, потрібно збути залишки товару); акція під конкретний товар або під конкретного партнера, тобто, приміром, під справді 0% продають тільки чайники або пральні машини конкретної компанії, а під час рекламної компанії цей момент «замовчується»; жорстке обмеження суми - як правило, не вище 2 500 – 5 000 грн. І ще: банки зобов’язані надавати споживачам повну інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту – є відповідна постанова Національного банку України. Всю інформацію про те, що, за що і коли доведеться заплатити, споживач повинен отримати ще до підписання кредитного договору, щоб міг реально оцінити свою платоспроможність. Правила також забороняють банкам змінювати процентну ставку після укладення кредитного договору. Якщо ж комерційні банки не дотримуватимуться цих правил, Нацбанк може застосовувати санкції – від листів-попереджень та штрафів аж до відкликання ліцензій на здійснення банківських операцій.
Та повернемося до наших бар… ой, до мого кредиту. У модному супермаркеті побутової техніки, партнером якого є супермодний банк, мені його не дали. Довго не могла повірити у це: заробітна плата моя є більшою за кредит, у моєму розпорядженні є нерухомість, за мене поручилася поважна і відома в області людина. То чому? Очевидно, видати кредит банку було просто не вигідно. І то правда: виплатити його я погодилася за три місяці (такий найменший строк), і банк заробив би на мені лише 28 гривень… А може, і добре, що мені відмовлено. Ось читаю, що один із комерційних банків через суд змусив семирічну дівчинку повертати кредит, який отримала її покійна мати. Оскільки дочка юридично є спадкоємицею померлої, то представники банку заявили, що саме вона повинна повертати кредит. Виявом великодушності, зі свого боку, банкіри називають те, що відмінили штрафні санкції, які могли б накласти на протерміновану заборгованість. За рішенням суду горе-спадкоємиця повертатиме борг після того, як досягне повноліття. Хай Бог боронить моїх дітей від таких кредитів…

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати