Цікавість довела до того, що змушений був зайти в Інтернет та порівняти європейські ціни на подібні продукти з нашими. Аналіз показує, що картоплю, масло, сир, м’ясо та ковбасу українці купують приблизно за такими ж цінами, як і громадяни Євросоюзу. Правда, дещо дорожчі в них хліб, цукор, яйця й молоко (але з їхніми зарплатами…). А за соняшниковою олією громадяни України, мабуть, скоро почнуть їздити до німців (якщо отримають “шенген”), адже там вона майже удвічі дешевша (близько 6 грн.).
Останньорічна загальна інфляція в Європі (2,6%) украй збен-тежила чиновників Старого світу. А поруч, в Україні, споживчі ціни лише за 9 місяців зросли на 8,6%, а протягом року — аж на 14,4%.
Варто зазначити, що продукти харчування в державах Європейського Союзу подорожчали в цілому, можливо, і не так істотно, як в Україні, але все ж вельми відчутно. Так, ціна на хліб порівняно з вереснем минулого року зросла в нас на 10,9%. А, наприклад, у Польщі вартість окремих сортів хліба піднялася на 30%.
Окрім того, в Німеччині відчутно зросли ціни і на молочні продукти. Наприклад, у червні та липні минулого року 250 грамів вершкового масла коштували 79 євроцентів, тепер же їх вартість становить 1,29 євро. В Іспанії за останній рік помітно подорожчали молоко — на 11,1%, м’ясо — на 11,3%, свіжі овочі та фрукти — на 7,3%. Справді, ці показники зростання цін на деякі продукти харчування у державах Європи видаються чималими, що не могло не призвести до зростання загальної інфляції.
Таке становище викликає велику тривогу в урядів держав Європейського Союзу, змушуючи вживати активних заходів для гальмування зростання цін (Єврокомісія навіть припинила обов’язкове резервування 10% орних земель на агросезон 2008 року, а Іспанія та Польща звернулися з проханням скасувати квоти на виробництво молока).
Зіставлення показників інфляції в Україні та країнах Європейського Союзу цікаве не лише самим фактом великої різниці у відсотках. Важливим є й пошук причини таких разючих розбіжностей в індексах споживчих цін, беручи до уваги, що негода зіпсувала сільськогосподарські угіддя в Європі так само, як і в нас. Але ж вартість продовольчих товарів в Україні зросла набагато більше, ніж у Європі. За хліб — стратегічний для України продукт, ціни на який особливо пильно контролює наш Кабмін, — ми вже говорили. Решта харчових продуктів зросли в ціні протягом 12 місяців набагато більше: борошно — на 38,5%, молоко — 34,9%, масло вершкове — 30,9%, соняшникова олія — 49,2%, фрукти й овочі — 41,4% (кілограм лимонів зараз коштує близько 17 гривень проти 8 кількамісячної давності). У країнах ЄС ці продукти подорожчали не набагато і не так різко. Проте головне навіть не в цьому. Значно важливішою для розрахунку загального індексу цін є структура споживчого кошика, на основі якої розраховується інфляція. А в цьому плані ситуація в Україні значно відрізняється від європейської. І не в кращий бік…
Жителі країн Західної Європи, котрі мають порівняно з нами високі доходи, витрачають на продукти харчування максимум четвертину свого сімейного бюджету. В державах Східної Європи, які ще не надто зміцніли економічно, цей відсоток дещо вищий. Із іншого ж боку, саме у зв’язку з тим, що громадяни ЄС мають високі зарплати, в них і виходить такою малою частка витрат на продукти харчування. І тому, незважаючи на нинішнє істотне всесвітнє зростання цін на продовольчі товари, їхня інфляція є досить низькою. Тобто, зростання цін на продукти харчування на 10—15% не надто позначається на добробуті європейців.
В умовах України нинішня величезна інфляція найболючіше зачепить якраз найбідніших наших співвітчизників. У Західній Європі, якщо людина витрачає на їжу 35% доходів, вона вважається бідною. Китайці, попри низькі заробітки, витрачають на продукти всього 10% своїх доходів. В Україні ж, за твердженням експертів, бідні верстви населення витрачають на їжу близько 60—80% заробітку.
Тож цінами Україна уже в Європі. А за рівнем зарплат наша євроінтеграція ой як шкутильгає! Люди, яких у Європі зараховують до середнього класу, за місяць заробляють 850—1400 євро. У нашій країні з середнім класом не склалося, бо середня зарплата становить 1200—1500 гривень.
Для прикладу наведемо ціни на основні продукти харчування в Україні (та Німеччині)*:
хліб 800 г — близько 2,5 грн. (1 кг — близько 5,5 грн.);
цукор (1 кг) — 3,50 грн. (близько 6,75 грн.);
яйця (10 штук) — 3,30 грн. (6,0 грн.);
олія соняшникова (1л) — 10,00 грн. (близько 6,50 грн.);
масло вершкове (100 г) — 3,50 грн. (3,65 грн.);
молоко (1 л) — 3,30 грн. (близько 5 грн.);
борошно (1 кг) — 2,60 грн. (2,55 грн.);
макарони (1 кг) — 4,0 грн. (5,70 грн.);
сир твердий (1 кг) — 33—40 грн. (40 грн.);
ковбаса (1 кг) — 25—50 грн. (32 грн.);
картопля (1 кг) — 2 грн. (2,20 грн.).
*Розрахунки проводилися за курсом євро.
До слова, наприкінці березня Кабінет Міністрів України таки домовився з власниками найбільших супермаркетів про обмеження ними торгової націнки на соціально значущі товари на рівні до 10%. Це було зроблено після того, як уряд, проаналізувавши цінову політику на продукти харчування, виявив, що 50% цін на них є надбавками, які встановлюються роздрібними торговельними мережами. Тому власники супермаркетів добровільно погодилися на їх обмеження. “…Уряд їх не примушував, але контролюватиме ретельно”, — сказала прем’єр-міністр. Поживемо—побачимо…
Причиною подорожчання продуктів не тільки в Україні, а й у всій Європі експерти вважають світову тенденцію до зростання цін на харчі через великий попит з боку кількох мільярдів людей в Азії, а також подорожчання енергоносіїв. Дійсно, ціна за барель нафти за минулий рік зросла на 40 доларів (або на 63%). Як наслідок, у США інфляція підскочила майже до показників часів Великої депресії 20-х років минулого століття. Проте лише ми витрачаємо на продукти левову частку своїх зарплат, причому через різке подорожчання продуктів бідняків у нас стало набагато більше.
Днями ціни на деякі продукти в Україні почали знижуватися. Дешевшають молоко, цукор, яйця та олія. Але, на жаль, основна причина — сезонна. Тим часом, продовжують дорожчати, хоча і не так стрімко, як раніше, м’ясо, крупи, вершкове масло, томатна паста. Зросли ціни і на борошно, потягнувши за собою вартість всіх сортів хліба. Також у межах 10—15 копійок за літр подорожчали дизельне пальне та бензин.
Ось тому в Україні серед держав Європи найнижчий рівень задоволеності громадян своїм життям. Порівнюючи цей індекс в Україні та країнах ЄС, мусимо, на превеликий жаль, констатувати, що за шкалою від 0 до 10 оцінка задоволеності життям в Україні є найнижчою в Європі — 4,4 бали. Найвища вона в Данії (8,5 бали), а найближче до українців стоять словаки та угорці (5,7).
Данія зайняла перше місце серед найдорожчих країн Євросоюзу за цінами на продукти харчування. У цій країні ціни на продукти і безалкогольні напої на 142% вищі, ніж у середньому по країнах-членах ЄС. На хліб — на 150% він найдорожчий в Європі.
Серед країн ЄС найдорожчі продукти також в Ірландії, Фінляндії та Швеції, проте тут вони на 17%, 22% і 23% дешевші, ніж у Данії.
За цінами на алкоголь в Євросоюзі лідирує Ірландія. Там ціни на нього на 181% вищі, ніж у середньому по Європі. Фінляндія, Великобританія і Швеція також знаходяться в лідерах за цінами на цю продукцію.
Серед членів ЄС за цінами на тютюнові вироби лідирує Великобританія. У цій країні вони перевищують середній показник по Євросоюзу на 205%.
У нових країнах-членах ЄС — Болгарії, Литві, Польщі і Словаччині — продукти харчування майже удвічі дешевші, ніж у старих.
Найдешевший хліб і алкогольні напої можна купити в Болгарії, а тютюнові вироби — в Латвії.
Чому дорожчає бензин…
Нафтова галузь — усе і вся будь-якої економіки – зараз під контролем сил, на які українське суспільство ще не винайшло механізмів ефективного впливу. Вартість нафти на ринку весь час змінюється, демонструючи стійку схильність до зростання. Проте мало хто знає, що струси світового нафтового ринку доходять до нас у дещо скоригованій формі.
Саме скоригованій, оскільки внутрішні українські ціни на бензин є підконтрольними компаніям, які мають нафтові активи в Росії. Усіх їх назвати російськими не можна, оскільки часто ні за своїм капіталом, ні за політичною орієнтацією вони такими не є. Проте об’єднує їх одне — координований вплив на внутрішній ринок України. По-перше, компанії, які володіють нафтопереробними заводами на нашій території, часто купують нафту у “своїх” російських структур. Унаслідок цього не можна гарантувати, що ціна таких закупок є ринковою. У таких компаній є вагомі підстави “гратися” з ціною: завищувати чи занижувати залежно від кон’юнктурних міркувань. По-друге, це закрита структура затрат нафтопереробних підприємств. Невідомо, скільки у ціні бензину складають затрати на придбання нафти, скільки — вартість її переробки і, нарешті, скільки відсотків становить прибуток. Цілком можливо, що реальних цифр по українських підприємствах не знає ні податкова, ні антимонопольний комітет.
Вихід є, кажуть спеціалісти. Необхідно створити достатньо потужного національного гравця на ринку нафтопродуктів, який міг би виконувати функцію “бензинового Нацбанку”. Можна також стимулювати споживання замінників бензину та дизпалива. Але, на жаль, ціна встановлення газового спецобладнання — не єдина перепона у масовому переході власників на голубе паливо, бо нині мережа “газових” заправок недостатньо розвинута.
…І соняшникова олія?
Підвищення ціни на соняшникову олію відбулося за рахунок підвищення відпускних цін підприємствами-виробниками. У багатьох регіонах країни цей продукт не виготовляється, а доставляється із південних областей, де є великі соняшникові поля та заводи з виробництва олії.
Зараз на соняшникову олію встановлено граничний рівень надбавки, і її реалізатори мають право діяти лише в його межах (зазвичай 20% від ціни виробника).
Продавці подейкують, що ціна на соняшникову олію зростатиме і далі, а виходячи із гуртової вартості, можна сказати, що один літр найпопулярнішої серед покупців олії вже незабаром буде коштувати 15 гривень. “За годину на прилавки магазину доводиться виставляти багато ящиків із соняшниковою олією, бо відколи її вартість почала стрімко зростати, попит на неї одразу збільшився. Щодня ціна на олію змінюється: то піднімається, то знижується, але частіше тільки піднімається”, — розповіла працівниця одного із супермаркетів міста. Покупці ж переконують, що на ринках придбати соняшникову олію можна дешевше, ніж у супермаркетах чи невеликих магазинах.