Почули б люди, як важко вона зітхає, оглядаючи свої береги. Почули б люди на свою адресу багато неприємних нарікань.
Ще б пак, адже замість мальовничих краєвидів, і в самій річці, і на її берегах - купи сміття, шини від коліс автомобілів, пляшки, старий одяг та ще багато чого з домашнього непотребу.
Не вміє річка говорити, закаламутилися її води, навколо розносячи неприємний запах і мовчазний крик про допомогу. А якими б гарними і затишними могли б бути береги річки! Чому б тут не поставити лавочки? Вечорами тут сиділи б закохані, збиралася б молодь, яка б і мала бути ініціатором створення тут диво-парку. А поки що навколишні сусіди пообрізали дерева, виноград і всі гілки позносили сюди. То чому ж не спалили на своїх городах? Чому довгопіль-цям не хочеться центр свого села зробити гарним і затишним? Адже зробити це зовсім не важко. А що з цього приводу думає сільський комітет самоврядування? Чи має він відповідь на ці багато «чому?»