Однак виходжувати таких дітей дуже складно, для цього потрібна суперсучасна апаратура і стабільне серйозне фінансування. Наразі єдиний в області пологовий будинок, котрий має таку апаратуру, — в Мукачівській центральній районній лікарні. Ми поспілкувалися з його керівником Ярославом Луп'яком.
— 3 1 січня минулого року, — розповідає пан Ярослав, — набув чинності наказ Міністерства охорони здоров'я про те, що пологами слід вважати ті, які відбулися в період з 22 тижня вагітності, а вага дитинки становить мінімум 500 грамів. Це — світовий стандарт. Раніше визнавали пологами тільки ті, які відбулися після ЗО тижнів вагітності, а якщо дитинка народжувалася раніше, вона вважалася викиднем. Тепер ми перейшли на загальносвітові стандарти. Але цей перехід дуже складний, бо можемо працювати з такими дітками лише використовуючи сучасне обладнання.
— Якщо не помиляюся, таку апаратуру в області маєте тільки ви?
— Наразі так. У нас нині є 2 комп'ютерні кювези для виходжування глибоко недоношених дітей. Комп'ютер підтримує необхідну температуру, вологу, мікроклімат, там здійснюється інфрачервоне випромінювання, аби дитинка була в стерильному середовищі. Ця комп'ютерна система не тільки створює умови, а й дає нам інформацію про стан немовляти — як воно дихає, яка насиченість крові киснем, яка температура. Завдяки цьому, наприклад, у першому кварталі нинішнього року ми виходили дитинку вагою 700 грамів.
— А персонал достатньо кваліфікований, аби працювати з таким обладнанням?
— Інженери-медики, які встановлювали нам цю апаратуру, проводили з нами навчання. Звичайно, ми вчилися працювати по-новому. І продовжуємо вчитися, бо знову очікуємо надходження нової апаратури. Крім того, медперсонал проходив стажування в обласній лікарні у відділенні недоношених дітей. А загалом у нас дуже хороші традиції, бо раніше тут знаходився філіал Інституту охорони материнства і дитинства. І нам і до того вдавалося виходжувати недоношених дітей. Хоча, ще раз повторю, без сучасної апаратури було важко працювати, і тепер без неї ми багато чого не зробили б.
Я перерахую далеко не все, що ми отримали тільки минулого року: реанімаційно-хірургічні монітори, інкубатори для новонароджених, апарати штучної вентиляції легень, ультразвукові діагностичні монітори, УЗД-системи, фототерапевтичні установки, відкриті реанімаційні системи для новонароджених, пересувний рентгенапарат... Уже не кажу, що придбали інструментарій для операційних і провели ремонт у пологовому будинку, замінили на металопластикові всі 270 вікон.
— Це все вдалося зробити бюджетними коштами?
— Ні, звичайно, бюджетних нам на це не вистачило б. Понад два мільйони гривень з ініціативи глави Секретаріату Президента Віктора Балоги ми отримали через фонд «Довіра». А по лінії управління охорони здоров'я торік надійшло близько чверті мільйона гривень. Крім того, разом із виконкомом Мукачівської міської ради підготували програму «Репродуктивне здоров'я». Там окремою статтею передбачено фінансування пологового будинку з міського бюджету. Чекаємо, коли цю програму затвердять депутати.
— Ярославе Михайловичу, якщо повернутися до теми недоношених діток, які шанси в них вирости здоровими?
— На жаль, шанси невеликі. Мусимо говорити про те, що з тих дітей, які народилися глибоко недоношеними і їх вдається виходити, відсотків 90 будуть інвалідами дитинства. Проблема не в тому, що дитинка мало важить, а в тому, що в неї незрілі системи організму. Але, незважаючи ні на що, гуманне суспільство не має права позбавляти таких дітей шансу на життя.
Звичайно, робити це непросто і дуже дорого. Деякі сучасні препарати, які треба вводити дитині, коштують понад 2 тисячі гривень за одну ампулу. А треба ввести дві-три, наприклад, аби недорозвинені легені могли сприймати кисень. На Заході порахували, що виходжування глибоко недоношеної дитини обходиться в 5 тисяч гривень на добу. Тому для нас дуже важливе як сучасне обладнання, так і стабільне медикаментозне забезпечення.