Анатолій Колібаба: "Наша команда третій рік поспіль доводить, що Ужгородщина заголовними показниками — лідер"

Анатолій Колібаба

- Анатолію Васильовичу, завершився перший квартал. Зважаючи на політичну ситуацію в країні, він видався досить неоднозначним інервог вим. Але, певно, можна вже підвести його перші підсумки?

- У цілому, район завершив перший квартал, попри всі скептичні прогнози, добре. Ті позитивні тенденції в економіці району, що ми напрацювали протягом трьох останніх років, збереглися. А більшість, з них - навіть покращились. Приміром, темпи зростання промислової продукції в першому кварталі цього року зросли на 23,9 відсотка. Це більше, ніж на 10 відсотків проти обласного показника. Приємно й те, що ми нарощуємо обсяги випуску промислової продукції, питома вага якої в розрізі області тільки за січень склала 57 відсотків! Тобто, на Ужгород-щині виробляють більше продукції, ніж у решті районів краю разом взятих, включаючи Мука-чево, Ужгород.

За три останні роки економіка району зросла майже удвічі. Завдяки цьому на Ужгородщині - достатня кількість робочих місць. Усі, хто бажає працювати, без проблем може працевлаштуватися й отримувати пристойну зарплату. Більше того, завдяки збільшенню кількості нових підприємств, між роботодавцями на ринку праці зросла серйозна конкуренція. Тож власники підприємств змушені час від часу підвищувати працівникам зарплату,

- Яке місце за рівнем зарплати наш район посідає в області?

- За цим показником ми діли-мо друге-третє місця. Трохи більше, за рахунок залізниці, заробляють у Чопі. Приміром, на промислових підприємствах в лютому наші робітники заробили в середньому 1898 грн. (в області - 1217 грн. - ред.), у цілому по району - 1521 грн. Якщо зважити на ріст споживчих цін, то ріст зарплати значно випереджає інфляційні процеси. А це говорить про те, що суттєво зріс і добробут наших людей.

- Які колективи підприємств найкраще спрацювали в першому кварталі?

- Попереду, як завжди, - наш автомобільний гігант «Євро-кар». Нарощує обсяги виробництва «Ядзакі Україна», що 2005 року, коли закривалися ВЕЗ, мало серйозні проблеми, та «Джейбіл». Це основні наші підприємства. На 15,2 відсотка забезпечили ріст виробництва такі підприємства харчової промисловості, як Ужгородський коньячний завод, «ХІПП-Ужгород», АПФ «Леанка», СП «Соя-Прогрес». На жаль, у видобувній промисловості колектив Кам'яницького кар'єроуправління став на поточний ремонт, а «Тисагаз» зменшив видобуток газу. Добре спрацювали в першому кварталі й будівельники району, які за обсягами будівельних робіт - на третьому місці, після Ужгорода та Мукачева.

Ще один красномовний факт. За обсягами реалізованої продукції на одну особу в січні в області реалізовано продукції на 394, в Ужгороді - на 341, у Мукачеві - на 473, а на Ужгородщині - 3458 грн! Відчуваєте різницю?

- Анатолію Васильовичу, а як справи в АПК?

- Приємно відзначити, що й у цій галузі нарешті намітились позитивні зрушення. Так, поголів'я великої рогатої худоби проти аналогічного періоду минулого року зросло на ЗО, в тому числі корів - на 6,4, овець та кіз - на 24,9 відсотка. Але через подорожчання кормів, населення все менше утримує корів, свиней. Та, порівнюючи з іншими районами краю, не так вже все погано. До прикладу, я приємно був здивований, що за середнім рівнем надоїв молока Ужгородщина - на першому місці в краї!

Або таке, що кожна третя корова в області - з нашого району. Хоча в цілому показники не дуже вагомі. А найвищих надоїв

молока досягають у ПСП «Ватра» - 829 та «Ласточка» - 742 кг. До речі, в останньому господарстві утримують й найбільше поголів'я худоби. Та, на жаль, через зростання затрат на утримання худоби, відсутність переробних підприємств, низькі закупівельні ціни на сільгосппродукцію, в районі за відповідний період проти минулого року на 38 тонн зменшено виробництво м'яса та на 8 тис. штук - яєць. Ось, де варто попрацювати! Особливо над вдосконаленням інфраструктури заготівлі та переробки рослинницької, плодоовочевої, тваринницької продукції. А також оперативно реагувати щодо вирішення проблем нестачі фінансових ресурсів, постійного зростання диспаритету цін на матеріально-технічні ресурси та сільгосппродукцію, впровадження сучасних систем господарювання в аграрному секторі.

Хоча, наголошу, зі 353 тонн молока, реалізованих у краї, 203 тонни вироблено на Ужгородщині. Попри те, що Ужгородщину в останні роки більше знають як промислову, та, як бачите, ті земельні ресурси, порівняно з іншими районами, у нас використовуються досить пристойно. З року в рік серйозно нарощують темпи виробництва такі сільгосппідприємства, як «Коник», «Ласточка».

- А як виконують бюджетні показники сільради? Дотаційні сільради у районі зменшуються чи навпаки?

- У цілому район за виконанням доведених бюджетних показників стоїть нормально. Бюджет виконано на 117 відсотків, тобто перевиконання на 1,4 млн. грн. Розшифровуючи цю цифру, скажу, що суто районний бюджет, без сільрад, перевиконано на 610 тис. грн., або 114 відсотків росту. Це вселяє оптимізм. Нині щодо наповнення бюджету стабільно працюють Холмківська, Соломонівська, Кам'яницька сільради.

Та хвилює інше, чимало сільрад недовиконали бюджетні показники. А це негативно вплине на фінансовий стан бюджетних установ, розташованих на території сільрад. Ну, приміром, Невицька сільрада виконала бюджет першого кварталу тільки на 48,8 відсотка. Тобто, сільрада у «мінусі» 15 тисяч гривень. А для такої невеличкої сільради, як Невицька, це дуже чимала цифра. И не випадково керівництво сільради вже зіткнулося з проблемою виплати в бюджетних установах села. Тим часом сільрада в цілому та сільський голова абсолютно не працюють над поповненням бюджету. І, виходить, Кам'яницька та Оноківська сільрада, ближчі сусіди, можуть працювати, а Невицька - ні?

Не краща ситуація з наповненням бюджету по Яроцькій -80, Ірлявській сільрадах - усього 77 відсотків виконання. А всього по району не виконали завдання з наповнення бюджету вісім сільрад. А ось протилежний факт. За підсумками двох місяців недовиконання бюджету спостерігалось і по Серед-нянській селищній раді. Проте селищний голова Емеріх Крицкій звернувся до працівників податкової служби. Й ті, попрацювавши з платниками податків, виправили ситуацію. Нині у селищній казні вже понад 10 тисяч грн. з «плюсом». А це говорить, що селищний голова вболіває, щоб вихователі, лікарі та інші службовці не залишилися без зарплати.

Бо, за великим рахунком, база оподаткування в районі проти минулого року не зменшувалась. Тож такі відсотки недовиконання, що спостерігаються у Невицькій, Яроцькій, Ірлявській та інших сільрадах, у принципі не мали б бути. Сільські голови тут мусять предметно, конкретно зайнятись своїми платниками податків й проаналізувати з районними податківцями шляхи наповнення місцевих бюджетів. Інакше після півріччя, якщо бюджет виконано менше, ніж на 85 відсотків, сільським головам, згідно із Бюджетним кодексом, доведеться зменшувати видатки. А куди їх зменшувати, коли вони й так мізерні!

- Анатолію Васильовичу, райдержадміністрація спільно з районною радою започаткували політичні діалоги з депутатськими фракціями, представленими в Ужгородській райраді. Яка, на вашу думку, користь від таких діалогів?

— Скажу, як ми й очікували, користь велика. До речі, такі діалоги між владою та різними політичними силами, представленими у райраді, в краї ми започаткували першими. Приміром, депутати від ДСУУ, які представляють у райраді угорську меншину, до цієї зустрічі підійшли дуже серйозно, з конкретними пропозиціями, діловим аналізом стану справ у районі, без якихось завищених планок, із пропозиціями де підставити плече для поліпшення ситуації. Щиро? Так. І діалог, як кажуть, відбувся.

На діловій ноті в цілому завершилася й зустріч з депутатами від «регіоналів». А ось конструктивного діалогу з фракцією Народної партії та «Відродження» не вийшло. Бо, як на мою думку, окремі члени цієї фракції більше дбають про власний інтерес, аніж про благополуччя Ужгородщини. А шкода. Бо перед виборами ця партія декларувала одне, а нині - інше? Адже конкретної пропозиції, як поліпшити стан надходження до бюджету в тих же дотаційних сільрадах, заснуванню якогось бізнесу, завдяки чого селянин міг піднятися б, та інше, ми так і не почули. Та я залишаюся оптимістом і вірю, що й депутати цієї фракції з розумінням віднесуться до вирішення тих проблем, які накопичувались на Ужгородщині роками.

Проте, якщо ми діятимемо, як у тій байці «Лебідь, Рак та Щука», нам ніколи не досягнути результату. А суддя тут повинен бути один - виборець! Він усе бачить: хто працює, а хто теревенить. І, насамкінець, напередодні найсвітлішого свята в нашому житті - Великодня, як християнин, хотів би побажати усім жителям Ужгородщини духовного світла в їхніх душах, великого оптимізму, що все минає, а Життя - вічне. Христос воскрес!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати