Майже комунізм
Наша область має добру славу рекреаційної й багата на санаторні заклади. Та майже всі вони для дорослих. З дитячих збереглися лише «Малятко» й протитуберкульозний санаторій «Човен». Але якщо останній все-таки для спеціалізованого контингенту, то в «Маляткові», без перебільшення, варто побувати всім закарпатським дітям. Адже таких, хто часто не підхоплює застуду чи й хронічні захворювання, особливо бронхів, нині навряд чи можна знайти.
Якщо коротко, то «Малятко» – це комунізм. У найкращому й ідеальному значенні цього слова. Путівку в санаторій надають безкоштовно, за рекомендаціями педіатрів, сімейних лікарів. При цьому обходиться перебування дітей від 2 до 6 років щонайменше у 45 гривень на добу.
Головний лікар «Малятка» Галина Мороз розповідає, що діти – дуже вдячна категорія: трохи попрацювати, й результат обов’язково буде. Серед алгоритмів роботи – відповідний режим дня, дієтотерапія, лікувальна фізкультура, дихальні вправи, використання камери штучного клімату (для дихання солотвинською сіллю), інгаляції – лікарі складають індивідуальний план для кожного малюка. Відтак стежать, які результати дало оздоровлення – є спеціальні карти спостереження за віддаленими результатами, які надсилають районні педіатри. Через півроку-рік видно, що діти рідше хворіють, менше загострень. Котрі батьки це зрозуміли, шлють сюди дітей знову й знову.
Крім лікування, з малятами постійно займаються вихователі. Скажімо, минулого тижня готувалися до Великодня – малювали на папері писанки, вивчали пісеньки й навіть прибирали, хоча спеціальну «Маляткову толоку» довелося кілька разів переносити через дощі. Поміж цим проводиться й психокорекція – настанова на здоров’я.
Це видається особливо цікавим, адже малюки навіть до дитсадків звикають важко, а в санаторії вони цілодобово більше місяця перебувають без батьків.
Галина Мороз: «У кожної дитини на адаптацію йде 3–5 днів, а відтак навіть найбільш домашні, від яких не відходили мама чи бабуся, поводяться так, ніби тут жили завжди. Хоча, звичайно, це ще пережиток радянських часів, коли дітей брали у заклади без мам, і найближчим часом плануємо один із корпусів переобладнати – на перебування малят із кимось з батьків.
Дітки в нас 40 днів, і такий термін обрали не випадково – визначили, враховуючи великий досвід закладу. Хоча десятиліттями й донедавна, навіть ще минулого року, це були два місяці. Та стільки не потрібно – надто надовго дитину відривають від сім’ї, та й ліпше, коли охоплено більше дітей. До речі, ми ж самі й розробили стандарти та протоколи лікування і оздоровлення за різними нозологіями, на яких спеціалізується «Малятко». Бо якщо для інших педіатричних сфер Міністерство охорони здоров’я розробило протоколи лікування, то для санаторно-курортного оздоровлення дітей – їх ще немає».
Протягом року в «Малятку» діти від 2 до 6 років. Загалом за рік близько 700. А влітку набирають в оздоровчий табір майже 400 молодших школярів – до 10 років – на 4 коротші зміни, по 20 днів. Буває, що в «Малятко» привозять і дітей, яких забирають від позбавлених батьківських прав. Ось і цими днями нарешті людяне ставлення, турботу відчув п’ятирічний Юрко з Великоберезнянщини. Співчутливі працівниці бідкаються: дуже добра, розумна, спокійна дитина, а скільки пережив із матір’ю-п’яницею, і далі його чекають інтернатні заклади. Галина Іванівна каже, що соціальні служби могли б частіше користуватися можливостями «Малятка» і направляти таких дітей, як Юрчик, адже вони насамперед потребують реабілітації – і не лише медичної, а й соціальної, психологічної.
Для дітей – найкраще
Нещодавно одна з виховательок санаторію їхала на роботу в маршрутці і, коли попросила зупинитися, почула здивоване: «А хіба там ще працюють?» Ми вже звикли, що такі неприбуткові заклади позакривали давно.
«Малятко» вдалося зберегти винятково завдяки старанням медичного керівництва області та працівників закладу. Були часи, коли персонал не знав, як розподілити мізерні кошти, аби забезпечити дітям не те що повноцінне, а бодай достатнє харчування. Про ремонт старих корпусів не могли й мріяти. Тепер, за словами головного лікаря, цей обласний заклад отримує стовідсоткове фінансування на всі поточні видатки. Відбудовують усю базу, корпус за корпусом. Торік повністю на найсучасніший взірець переобладнали котельню. Водопостачання – з окремої свердловини, а ще, для резерву, під’єдналися до центральної глибинної свердловини Оноківець. До слова, санаторій працює з 1945 року, і перші ліжка розмістили в колишній попівській фарі.
Цього року на капітальні вкладення отримали мільйон гривень. До літа планують закінчити кардинальний ремонт харчоблоку, а до кінця року завершити реконструкцію спального корпусу. На наступний рік заплановано зробити лікувально-діагностичний корпус.
Галина Іванівна прагне приймати протягом року й школярів. Адже діти тепер ідуть до школи з шести років, а це велике навантаження, і багато з них хворіє, пропускає заняття, а відтак і відстає у навчанні. Вивчається нормативна база, щоб організувати в майбутньому навчальний процес хоча б для однієї групи школярів. Тим більше, що в санаторії працює двоє педагогів початкової школи і, можна було б зранку проводити лікувальні процедури, а з обіду – 3–4 уроки.
«Малятко» має великий потенціал і неабияку перспективу – вдалося зберегти унікальну зелену територію, де є ще резерв для будівництва нових корпусів. Уже налагоджено співпрацю лікарського колективу санаторію з Київським НДІ педіатрії, акушерства та гінекології, з обласним НПО «Реабілітація» МОЗ України, зокрема розробляється програма відновлювального лікування дітей, хворих на бронхіальну астму й рецидивний бронхіт. До цієї роботи залучено наукових працівників кафедри педіатрії УжНУ, спеціалістів Ужгородської міської дитячої лікарні.
Через аварійну ситуацію навряд чи ближчими роками, якщо взагалі коли-небудь, закарпатські діти зможуть повноцінно оздоровлюватися в обласній алергологічній лікарні, на базі солотвинських шахт. «Малятко» може стати гідною альтернативою. Уже ближчим часом саме цей заклад, очевидно, виросте у єдиний обласний методичний центр лікування, реабілітації і оздоровлення наших дітей. Це вкрай важливо насамперед тому, що йдеться про шанс нарешті не тільки лікувати, а й запобігати захворюванням, тим більше дітей. Тож є надія виростити наших малят здоровими.