Велике дослідження було проведено у співпраці з Оклендським Університетом (США), Національним інститутом раку (США), Пекінським геномним інститутом а також у співпраці з нашими колегами з усієї України, які забезпечували забір зразків крові. В результаті дослідження, яке є безпрецедентним для України і має загальносвітове наукове значення, поповнено генетичну карту Європи. Важливим у ході роботи для науковців також було виявлення тих генетичних варіантів, мутацій які можуть показати схильність до тих або інших захворювань.
Результати дослідження не тільки інформують про генетичні варіанти медичного значення на цих територіях, але й дають змогу зрозуміти демографічні, історичні та доісторичні міграційні процеси через призму генетики.
Два десятиліття тому, після першої публікації карти геномулюдини, в світовій науці почався новий етап – вивчення і розуміння геномної різноманітності різних популяцій людей. Кожна з них має генетичні варіанти («мутації»), що притаманні тільки їй і відсутні в інших народів. Першим з великих проектів, метою якого було описання таких відмінностей між людьми, був «Проєкт різноманітності геному людини (англ. HGDP)», започаткований відомим вченим італійського походження Лукою Каваллі Сфорза. Величезні міжнародні зусилля були докладені, щобзареєструвати та описати на карті світу усі важливі геномні варіанти. Задля побудови цієї картивчені проводилидослідженнягеномівосіб з різних географічних регіонів і популяцій, проте вирішальні прогалини ще досі не заповнені.Однією з таких «білих плям»на генетичній карті світу є Східна Європа і Великий Євразійський степ.
Україна є ключовою для розуміння геномного різноманіття людей у цій частині світу, оскількивона є найбільшою країною, розташованою повністю вЄвропіз населенням, яке сформувалосяв результаті тисячоліть міграцій, війн і асиміляцій.Віддавна ця територія служила доісторичним та історичним перехрестям для переселення людей по всій Європі та Азії. Саме на цих землях почалася експансія нашого виду, людини розумно, на територію заселену неандертальцями. Тут оселялися ранні хлібороби, які тільки починаликультивувати рослини і домашніх тварин. Через територію сучасної України проходили великі людські міграції Середньовіччя, а також торгові шляхи між Прибалтикою і Середземномор’ям, Європою та Азією давніми дорогами Шовкового шляху.
Керівник проекту від Ужгородського національного університету і автор статті, проф. Тарас Олексик зауважує: «Наше дослідження показує, що в Україні, яка донині не була пріоритетною в дослідженнях людського геному, є значне і раніше невідоме генетичне різноманіття. Вивчаючи зразки ДНК українців ми знайшли понад 13 мільйонів генетичних варіантів, майже 500 000 з яких раніше були не задокументовані».
Ці генетичні варіанти, широко відомі як мутації, є результатом еволюційних і демографічних процесів, які формували генофонд українців протягом всієї історії. Зокрема, дослідження визначило медично значимі мутації, поширеність яких в геномі українців суттєво відрізняється порівняно з іншимиєвропейськими популяціями. Наприклад, деякі з виявлених мутацій були пов'язані з такими станами, як ракгрудей, аутизм і вроджений амавроз Лебера (LCA), рідкісне успадковане захворювання очей.
Провідна дослідниця проекту та випускниця аспірантури УжНУ Христина Щубелка додає:«Ми справді знайшли багато випадків статистично достовірно різниці у частоті певних мутацій в українців порівняно з європейцями чи росіянами. До прикладу, певні частинки геному, які були доведено асоційовані з дефіцитом вітаміну D в українців зустрічаються порівняно частіше. Проте, це ще не означає, що в українців буде більш поширена недостатність цього вітаміну. Цю можливість потрібно вивчити і довести. Наразі настає той етап, коли ми повинні проводити подальші дослідження на основі знахідок нашого першого проекту і порівнювати фенотип (ознаки, які в людей проявляються) з генотипом (те, що закодовано в ДНК). І головне, нашими публічно доступними даними можуть користуватися українські та світові вчені».
Розшифрування коду ДНК не було б можливим без клопіткої роботи вчених-біоінформатиків, які за допомогою комп’ютерних кодів та програм можуть прочитати і знайти сенс в 3 мільярдах нуклеотидів геному людини. Цю роботу очолив випускник факультету інформаційних технологій УжНУ Валтер Волфсбергер. «Сучасні геномні дослідження продукують масивні обсяги даних. Якщо раніше вчений-генетик завжди працював у класичній лабораторії, то зараз велика частина роботи проводиться за екраном ПК та на потужних обчислювальних серверах. Саме один з таких УжНУ закуповує в 2021 році для проведення подальших геномних проектів. Це відкриває нові можливості для випускників ІТ сектору щодо застосування своїх знань у новітній та захопливій галузі» - зазначає він.
Дослідження геномної різноманітності України продемонструвало, що науковці в майбутньому повинні приділяти більше уваги популяціям, які колись вважалася такими, що не мають генетичної актуальності.Виходячи з результатів проекту, Тарас Олексик зазначає, що на Україну припадає приблизно чверть генетичної варіації, задокументованої в Європі. Це частина світу, яку не можна ігнорувати в майбутніх генетичних і біомедичних дослідженнях.
«Зважаючи на глибше розуміння того, як мутації впливають на хід захворювань, лікарі можуть персонально адаптовувати терапії до генетичного профілю конкретних пацієнтів, - зазначив Тарас Олексик. - Ось чому важливо мати детальні описи геномів народів світу. Ці знання можуть позитивно вплинути на здоров'я людини і навіть врятувати життя».
Крім того, вченими булоідентифіковано багато мутацій, які були поширені в генах, пов'язаних з різноманітними хворобами, але їх точний ефект ще невідомий. Ці мутації можуть бути головними кандидатами для майбутніх біомедичних та клінічних досліджень.
Дані проекту нині стали доступними для інших досліджень і вчені по всьому світу тепер можуть отримати доступ для проведення власних досліджень в областях від біології та медицини людини, до розгадки таємниць історії людства.
Над статтею працювали 28 співавторів, у тому числі сім з Ужгородського університету. До збору біологічних зразків долучилися багато лікарів-ендокринологів з різних куточків України. Поряд з Тарасом Олексиком співавторами від УжНУ є Валтер Волфсбергер, Христина Щубелка, Ольга Олексик, Патриція Болдіжар, Ярослава Гасинець та Володимир Смоланка.
Також варто зазначити, що в Ужгородському національному університеті наразі виконується геномне дослідження прикордонної зони ЄС в рамках проекту «Партнерство для досліджень геному в Україні та Румунії» за підтримки Спільної Операційної Програми Румунія-Україна 2014-2020. Геномні дані дозволять отримати найбільш детальну і об'єктивну картину генетичного різноманіття, побачити генетичне коріння, що сформувало сучасне населення Закарпаття та північної Румунії.
Із статтею в журналі GigaScience «Різноманітність геному в Україні» можна ознайомитися за посиланням: https://academic.oup.com/gigascience/article/10/1/giaa159/6079618?searchresult=1.