Зокрема, педагогічна громада міста не могла не поцікавитися ще двома «інтригуючими» об'єктами, розташованими на вул.Фединця, 9, та вул.Закарпатській, 22. Перша адреса - будинку управління освіти міста, а друга -централізованої бухгалтерії міських дитсадків.
Освітяни міста ніколи не мали власного приміщення. У 1984 році управління освіти (де тоді працювало набагато менше людей, бо не було таких служб як, наприклад, методичний кабінет) задовольнялося пристосованими приміщеннями Ратуші. Потім його перемістили у будівлю, де нині перебуває міська податкова адміністрація. Там було хороше приміщення, але коли створили податкову адміністрацію, управління освіти перенесли на Православну набережну - в частину приміщень будинку товариства ім. Духновича. Однак, товариство подало в суд, який визнав право їхньої власності. Тому переважна більшість освітян, за винятком завідувача, його заступника та персоналу приймальні, були змушені працювати у підвальних приміщеннях цього будинку. Врешті-решт, управління освіти отримало своє приміщення на вулиці Фе-динця - в будинку, де жив і працював відомий хірург Олександр Фединець. Туди були вкладені серйозні кошти, зроблено євроре-монт, і працівники освіти нарешті отримали гідні умови праці. Але ненадовго - тепер це приміщення продано.
Другий проданий об'єкт - на вул.Закарпатській. Це приміщення колишнього дитсадка №14, де знаходиться централізована бухгалтерія дошкільних закладів Ужгорода. Там працює 27 чоловік, яких переселяють у 4 приміщення Ратуші.
«Мені здається, що в нинішньої міської влади найгірше ставлення до освіти, - коментує цей вчинок міської влади Омелян МАТЕЛ ЕШКА, депутат обласної ради, заслужений вчитель України. - Нещодавно я прочитав інтерв'ю з начальником комунального майна Ужгорода Віктором Мартином, у якому він розповідає, що в місті дуже високі ціни на нерухомість. Можливо - не буду з цим сперечатися. Але я спілкувався з міськими депутатами, і ніхто з них не пам'ятає, щоб на сесії міськради чи на комісії з приватизації розглядалося питання приміщення управління освіти. Кажуть, що якби про це знали, то, напевно, продажу не допустили б. Думаю, що прокуратурі, іншим правоохоронним органам варто перевірити законність цієї приватизації.
Я не хочу давати оцінку цим вчинкам, але для «нуворишів» із міської влади немає нічого святого. Вони продають будинки, що належать до історичних пам'яток: аптеку №1, будинок, де жив видатний хірург. Зараз там буде, очевидно, якась комерційна структура. Важко це коментувати... Ще добре, якщо кошти, виручені від приватизації, використають на освітянські заклади, наприклад на ремонт дитсадків чи шкіл.
Вражає сам факт проведення такого аукціону. Адже не було навіть опубліковано умов його проведення. Очевидно, вони були в тому номері міської газети, якого ніхто не бачив, бо в регулярних числах не було надруковано інформації про продаж цих об'єктів. - Напрошується висновок, що це було зроблено для того, аби власниками стали люди з оточення С.Ратушняка Я не хочу стверджувати, бо не знаю, хто став власником будинку, але цілком очевидно, що так воно і є».
Обурення освітянина зрозуміле, бо навіть з політичної точки зору це цинічно. Адже Віктор Мартин є членом БЮТу, а основний лозунг Юлії Володимирівни - це чесна й прозора приватизація. То де ж виконання вказівок свого партійного лідера? «Ніякій логіці цей вчинок не підлягає. Думаю, педагоги міста будуть надзвичайно обурені, коли дізнаються, - продовжує Омелян Іванович. - Наразі люди просто не знають, що приміщення міського управління освіти продали. Управління освіти - це не просто 5 чи 6 чиновників. Це й міськком профспілки, в який люди регулярно приходять, це міський методичний центр і т.д. Це понад 40 працівників, які забезпечують роботу управління. Я б зрозумів, якби їх перемістили до міськради. Наприклад, Мартин зі своїм комунальним управлінням іде в Ратушу, а його приміщення займають освітяни - це було б справедливо. Атак, в черговий раз кудись відселяють - це показник ставлення нинішньої влади до освіти і до наших дітей. Спочатку закрили НВК «Гранд», школу №4. Потім забрали комерційну структуру з їдальні школи №1, тепер школярі не мають гарячого харчування, бо це вже не закрита їдальня, а загальнодоступний заклад громадського харчування. Влітку там і пиво продаватимуть, і все, що завгодно. Від гімназії намагалися забрати басейн. Всі ці факти свідчать про послідовні дії. Я розумію, що вже нема що приватизувати, але ж освіту залишіть у спокої. Дайте людям нормально працювати!»
Проте обуреними словами тут вже не допоможеш. Тому депутати обласної ради, у складі якої чимало освітян, яких турбують питання освіти, подаватимуть запит у правоохоронні органи про законність приватизації цих об'єктів. На жаль, самі працівники управління (не керівництво, якому, здається, все одно, а рядові співробітники) просто бояться публічно висловлюватися. Що й не дивно. Якщо міська рада приймає абсурдні рішення - голосує за звільнення всіх учителів гімназії, які підписали звернення до прокуратури, і призначення їх в інші школи міста, то тепер люди бояться, що їх просто звільнять з роботи, тому всі мовчать.
Однак діяти потрібно. «Думаю, що на цьому нинішня міська влада не зупиниться. Адже апетит приходить під час їди. Якщо це все пройде безкарно, то будуть продовжувати в такому ж дусі. Ще залишилася земля в освітніх закладів, спортивні майданчики... Тобто в міської влади ще є поле для «діяльності», - підсумовує Омелян Мателешка.