Белей Любомир Омелянович (18 березня 1962, смт Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область — 12 травня 2018, Ужгород) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1997, професор з 2002. Директор та засновник Науково–дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара, автор наукових праць, присвячених питанням мови, укладач старослов’янсько-українського словника.
У 1983 році закінчив українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету та вступив до аспірантури за спеціальністю «загальне мовознавство».
У 1986 році захистив кандидатську дисертацію «Варіантність антропонімів на різних рівнях української мови».
З 1986 — викладач, з 1990 — доцент кафедри загального і слов’янського мовознавства, з 2000 року Любомир Белей професор кафедри мови Ужгородського національного університету.
Професор досліджував українську ономастику, історію української літературної мови, мову та культуру української діаспори та лексикографію. Нещодавно професор презентував працю, яка викликала резонанс, – «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro» (2017).
Оксана 2018-05-16 / 19:11:09
Дуже шкода, коли ми втрачаємо хороших людей, а тим паче викладачів, які виводять нас у люди. Таким був Любомир Омелянович. Вічна йому пам'ять.
Віка 2018-05-15 / 18:29:37
Це була дуже світла, надзвичайно розумна та порядна людина.
В. Піпаш 2018-05-14 / 17:50:29
А ще був співголовою Закарпатської греко-католицької спілки ім. Івана Маргітича (Про спілку та статті п. Любомира читай тут: http://zakarpattya.net.ua/Gromada/Autors/122). Світла йому память та співчуття родині
... 2018-05-14 / 15:41:36
Дуже шкода. Класично-порядна людина. Ми, студенти, його Любчиком називали.
Сергiй 2018-05-14 / 07:47:47
Шикарна та порядка людина. Дуже жаль.
читач 2018-05-13 / 20:08:04
Що сталося? Не чути було, аби хворів.
Ужгород 2018-05-13 / 16:26:01
Філологічний факультет та Закарпаття загалом понесло важку втрату. Це була світла людина та справжній інтелектуал. На жаль, смерть часто забирає найкращих.