Приводом для події стала робота режисера над фільмом «Сильні духом» про історію Юрія та інших людей, які сидять у російських тюрмах.
Автор та герой фільму познайомились кілька років тому, після звільнення українця з російської тюрми. Їх пов’язує спільна альма-матер – юридичний факультет Львівського національного університету ім.І.Франка. І у В'ячеслава Бігуна з’явилась ідея зафільмувати вражаючу історію героя під робочою назвою «Сильні духом» Для цього записали 8 годин інтерв’ю. Цими днями в Тячеві кінематографіст та його герой працювали у місцевій студії звукозапису. А у вільну годину – влаштували зустріч для тячівців. Нагодою поспілкуватись з незвичайним гостем скористалось небагато глядачів. Переважно, школярі Тячівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім.В.Гренджі-Донського з учителями.
Передусім, подивились уривок з фільму, де герой розповідає, як починалась його історія. У травні 2014 року під час приватної поїздки до Курської області Росії його з товаришем незаконно затримали у готелі, де вони зупинись на ніч. Юрій пояснює: займався торгівлею електронікою і вже не вперше подався до Росії на перемовини з партнерами.
«Бандерівця» з львівською пропискою питали, чи був він на Майдані. Після ствердної відповіді юнака, який і справді допомагав волонтерам-медикам на Майдані, повезли в райвідділ внутрішніх справ. На батьківщині про затримання українців ніхто не знав. Телефони відібрали, не даючи можливості зателефонувати батькам, а потім запроторили до тюремної камери і справу Юрія передали до суду. Згодом пропонували співпрацю, щоб українець виступав по телебаченню і розповідав, що його прислали українські спецслужби. Але Юрій відмовився, після чого почалося «веселе життя» – ув’язненого піддавали тортурам, фізичному і психологічному тиску.
Юрій Яценко розповів тячівцям про іншого політв’язня РФ – 19-річного українського активіста Павла Гриба, якого спецслужби Росії затримали у Білорусі і перевезли в СІЗО Росії. Як радник Міністра закордонних справ України та спеціальний представник МЗС, що займається звільненням незаконно затриманих громадян України у РФ, Юрій переймається долею співвітчизника, порушує цю проблему у ЗМІ, організовує акції солідарності на підтримку в’язнів Кремля в Росії, щоб привернути до них увагу світової спільноти. Звільнити щонайменше 46 осіб, яких з політичних мотивів утримують в Росії, можна лише через міжнародний тиск, – каже Юрій.
«Фільм «Сильні духом» має на меті привернути увагу до цієї проблеми і не тільки донести, як відбувається порушення прав людини в Росії, а й показати, для чого фабрикуються справи проти українців, – щоб створити з нас образ ворога. Все це для того, щоби пояснити російському суспільству, чому ведеться війна на сході, – розповідає Юрій Яценко.
Як поділився, своєю чергою. В'ячеслав Бігун, історія Юрія вразила його двома моментами. Найперше: для того, щоби повідомити про себе світу, він порізав собі вени і живіт – але не з відчаю, а продумано, щоби отримати можливість зателефонувати додому. Також режисера вразила сила віри юнака, яка допомогла йому вижити в найскладніші моменти, коли треба було місяцями сидіти в одиночці, з психічно хворими арештантами.
За словами Юрія, ще одна мета кіно – донести те, що неможливого не буває: «Коли я потрапив до в'язниці, мною займалася контррозвідка ФСБ – спецслужби, які мають тривалу історію терору та вміння ламати людей. Катування для них – звичайна річ. Коли потрапляєш у ті умови, і перед тобою сидять спецназівці з бойовим досвідом у масках, то вже від цієї думки страшно. А вже далі – від того, що ніхто не допоможе. Але що б не траплялося, важливо не малювати собі жахів. Бо саме страх найшвидше ламає психіку», – ділиться герой фільму.
Юрія у російській в’язниці лякали різними способами: розкладали різні ампули, шприци, погрожували, що будуть обколювати наркотиками, садили в карцер. Все для того, щоб Юрій виступив по телебаченню і зізнався на камеру, що його прислав Ярош з «Правого Сектору» або СБУ, щоб вести антиросійську діяльність. ФСБ-шники переконували його, що владу в Україні захопила Америка, а росіяни і українці завжди були братніми народами, і треба «допомогти українцям звільнитись від американського ярма».
Але на співпрацю львів’янин не погоджувався, і тортури ставали жорстокішими. У подібній до своєї ситуації Юрій радить не давати жодних свідчень, не підписувати документів, не вести з силовиками жодних розмов без надійного адвоката, не виправдовуватись. По-друге – знайти можливість повідомити про себе зовнішньому світу і вчитись не боятись.