Народився Микола Яношович у сім'ї залізничника у 1917 році у місті Кобо (Угорщина). Не мав і року, коли померла його мама, батька перевели на роботу на Рахівщину, він одружився вдруге. У родині народилося ще четверо дітей, але, як каже Микола Яношович, йому разом із братом Іваном дружина батька стала другою мамою.
Розповів, що у 1938 році почав працювати на пошті. У 1941 році одружився з дівчиною Марією з Перечина, у 1943 році народилася донька Любомира. Жив у Хусті, потім переїхав до Ужгорода, де продовжив роботу на пошті. Ніколи не шкодував про переїзд до обласного центру, дуже любить Ужгород. У 1985 році після важкої хвороби померла дружина, з тих пір Микола Яношович живе сам, донька мешкає окремо. У хаті - взірцевий порядок, як розповідає донька, Михайло Яношович сам усьому дає лад, любить чистоту і порядок, проте сердиться, коли рідні пропонують у чомусь допомогти. Ніколи не мав проблем зі здоров'ям, вперше звернувся до лікарів у 89 років - коли зламав ногу. Ті здивувалися - Михайло Деревляник не мав навіть медичної картки.
Незважаючи на поважний вік, Микола Яношович має світлий розум та добру пам'ять,обожнює природу, ліс, любить людей і каже, що ніколи не мав ворогів. Ще дотепер ходить щонеділі з рідними - а це чотири покоління - до римо-католицького собору на службу.
Секрет свого довголіття описує просто: безмежна віра у Бога, любов до природи та людей.