Магдалина Туряниця, яка втретє обрана сільським головою, розповіла детальніше про ідею створення зеленого туризму в Солочині, яку виносила вона в душі ще з тих сумнозвісних часів, коли закарпатці їздили за кордон з метою „купи – продам“, аби вижити. Частенько, вистоявши довжелезні черги при перетині кордону, затим – на базарі, доводилось залишатись на нічліг у приватних готелях, мовила вона, де завжди було охайно, затишно. І вже тоді мріялось створити і в рідному Солочині низку зелених садиб, в яких туристи могли б почуватись комфортно, а ще – заасфальтувати дороги, провести освітлення вулиць, збудувати берегоукріплення, щоб односельці не потерпали від паводків тощо. Словом, облаштувати і село, і життя в ньому як то є в Європі. Й коли депутати обрали її сільським головою, вона вирішила всі ці мрії втілити вжиття. Депутати підтримали. Знайшли інвесторів, які взялися зводити цілий комплекс у диво–глибинці. Під господарські споруди, спальні корпуси депутати виділили дванадцять гектарів неугідь в урочищі Полянки. Вже розроблено генплан забудови, де зводять готель на 150 місць, котеджі, ресторан, сім витягів. До речі, витяги, як розповіли солочинці, працюватимуть цілорічно, в спецкабінках доставлятимуться любителі природи аж до Синяка, що в Мукачівському районі. Інвестиційний проект – на стадії завершення, що розробляється згідно з генеральним планом забудови комплексу і майстер-планом витягів. Загальна довжина траси – 34 кілометри.
– На території Сорочинської сільради вже діє 30 зелених садиб, довкола –заасфальтовані та освітлені дороги – підкреслив голова райради Михайло Воронич. – У цілому, ця сільрада – самодостатня, майже не дотаційна, і вона – в числі тих, що додають Свалявщині доброї слави. До речі, коли голова облради Михайло Кічковський розповів про м. Умеа, Швеція, де він перебував нещодавно як член постійної делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи на засіданні Комітету з питань соціальної рівності, то мені пригадалося наше село – Солочин, яке у порівняні з багатьма іншими гірськими селами краю виглядає по–європейськи.
- Так, ми вміємо працювати й заробляти гроші, – зазначила Магдалина Іллівна і тут же ж зауважила: – За дев’ять місяців цього року наш бюджет поповнився на 185,5 тисяч гривень, отриманих від прибуткового податку. За оренду надійшло 178,5 тисячі, що значно більше, ніж було торік.
А ще солочинці розповіли, що їхня сільрада і породіллям, і молодожонам дарує подарунки, аби важливий день у житті односельців запам’ятався.
Ясна річ, на все це потрібні чималі кошти. То ж сільський голова, будучи діловою жінкою, знайшла інвесторів, які допомагають і коштами, і доброю порадою. Серед таких – товариство „Сузір’я”, підприємці – Олександр Соломаха, Віктор Чернов, Анатолій Мінченко та Анатолій Гольда. За їх сприяння для місцевої школи закуплено комп’ютер, ксерокс, у сільраду – принтер. Тепер вони взялися частково профінансувати й будівництво 800-метрової асфальтової дороги до кінця села.
А втім, планів у Солочинської територіальної громади - багато, та найголовніше, солочинці хочуть жити гідно, тобто, не гірше, ніж у місті. Для цього необхідно облаштувати насамперед власний водопровід, каналізування. То ж сільрада взялася за виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво водопроводу з потоку Тесаник. Розробляється й каналізування мікрорайону, що в урочищі Біласовиця, де вже височить дев’ять добротних будинків. Перший проект коштує 4 млн 413 тис. грн, другий – 2 млн. Обидва документи знаходяться на розгляді в ОДА. У стадії розробки й проектна документація на реконструкцію фельдшерсько-акушерського пункту під амбулаторію. Цей об’єкт фінансуватиметься власним коштом – вартість його близько 300 тис. грн..
– Я готова розповісти про наш досвід сільським головам Закарпаття, нехай приїжджають, нехай розбудовують свої територіальні громади, населені пункти, а для цього запрошую голову облради Михайла Кічковського провести на нашій базі виїзну нараду чи засідання координаційної ради з питань місцевого самоврядування, де й обговоримо шляхи взаємодії влади й громади на нашому прикладі, - мовила Магдалина Іллівна й додала.– Ясна річ, добробут села, як і власної оселі, дається напруженою працею, яка вимагає багато часу, терпіння. Але про це не треба думати. Треба діяти за покликом розуму, серця і душі. Тоді й результати будуть.
– Ваші задуми, схоже, втілюються в життя… Вона на хвильку задумалась і виповіла:
– А їх у мене – ще багато. Один з найбажаніших – побувати на Святій землі і вимолити для моїх дітей – сина Владика та його дружини Олесі, доньки Віти та її чоловіка Михайла, а також для онуків – Ростіка, Сашика та Валеріки міцного здоров’я й доброї долі, а Солочину – подальшого процвітання.
Ярік 2007-12-26 / 15:05:00
Магдалина Туряниця - мужня жінка!Вже скільки років витримує шалений тиск збоку мафіозного Ганинця. Ця Чічка Полонини намагається відібрати в селян їхню власність - земельні паї. Але Магдалина достойно захищає інтереси громади. Стосовно Ганинця П.П. головного лікаря "Квітки полонини", директора та співзасновника підприємства по розливу мінеральної води "МАРГІТ", місцевого мафіозі, порушено три кримінальні справи.