ЯК У СПРАВЖНІЙ СІМ'Ї
Аналіз перших років цяльності дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ) показує, що в їх вихованців доля, скажемо так, краща, світліша ніж у дітей із державних закладів подібного типу. Адже такі будинки — це по суті багатодітна родина, де не побачиш і не відчуєш інтернатської казарменої сірості. Якщо не помиляюся, першими в Закарпатті ДБСТ створило подружжя журналістів із Чопа Петро та Надія Маїки. Згодом, у 1997 році церковна громада Реформатської церкви Берегова розпочала і свою програму створення ДБСТ. Бере-гівчани зупинили свій вибір на мукачівській вчительці Жужанні Теплицькій, котрій і запропонували стати мамою-вихователькою новоствореного ДБСТ. Незабаром на затишній мукачівській вуличці Богдана Хмельницького своїх перших вихованців прийняв триповерховий особняк, придбаний церковною громадою. Спальні розраховані на два ліжка, є телевізори, комп'ютер. З того часу тут виховується вже друге покоління діточок пані Жужанни. В сім'ї діти різних національностей, одні ходять до школи з угорською мовою викладання, а інші — з українською. Втім, всі вони добре володіють обома мовами, що є природним у спілкуванні різномовних дітей. Пані Жужанна пригадує, як привезла з Батєвського дитприйомника маленького Андрійка — худенького, зацькованого, з ознаками розумової відсталості. На перших порах хлопчик не міг наїстися. Адаптуватися в родині допомагав старший брат Атілла, котрий прибув у родину раніше. Сьогодні Андрійко такий, як і всі, непогано вчиться. Діти багато часу проводять на свіжому повітрі. Город поділено на дві частини: на одній — грядки з городиною, плодові дерева, на іншій — спортмайданчик з тренажерами, полем для гандболу і міні-футболу. Рідна донька Катерина і прийомний син Роман закінчили вищі навчальні заклади в Угорщині, виросли та стали самостійними й інші діти, але з мамою зв'язків не поривають, особняк на Богдана Хмельницького по праву вважають своєю рідною домівкою.
ПЕРШОПРОХІДЦЯМ ЗАВЖДИ ВАЖЧЕ
Треба сказати, що першоп-роходцями в створенні ДБСТ були церковні громади різних конфесій, які взяли на себе облаштування, утримання й забезпечення одягом і харчуванням таких будинків. А батьки-вихователі працювали зазвичай на громадських засадах. Було й таке, що звертались батьки-вихователі до властей по незначну допомогу і чули у відповідь: „А ми вас просили цим займатися?.." Такі випадки були на перших порах, зокрема, і в молодого подружжя Євгена та Жужанни Бургерів.
Він — педагог із фізичної культури, а Жужа — психолог. Професії, що найкраще підходять для батьків-вихователів. На той час у них вже було двоє своїх дівчаток — Анна-Марія і Ніколетга. Коли молода сім'я прийняла рішення виховувати дітей-сиріт і дітей з неблагополучних родин, позбавлених батьківського права, її підтримала церковна громада римо-католицької церкви, благочинний фонд „Карітас", які надавали продукти, одяг тощо. Нелегко було на перших порах ви-
ховувати десятьох дітей за вже згадуваного ставлення місцевих властей. Об'єднувало всіх, окрім іншого, і спільне ведення домашнього господарства. Завели кроликів, поросят, купили козу, діти з великим задоволенням допомагають доглядати за ними.
Останніми роками крига між великою родиною Бургерів і владою скресла: міськвиконком почав допомагати ііродукгами харчування, подарував телевізор, а торік допоміг у спорудженні другого санвузла. Нині часті гості в ДБСТ праці-вники освіти, соціальної служби, психологи. Дають слушні поради і рекомендації, але і контролюють. Більше того, дитячі будинки сімейного типу отримали підтримку на державному рівні. Тепер на кожну дитину в ДБСТ до шести років виділяється 800 гривень, а від 6 до 18 років — понад 1200 гривень. Мати-вихователька отримує з цих коштів 35 відсотків, але не більше п'яти прожиткових мінімумів. Одним словом, на сім'ю, де десятеро дігей, держава виділяє приблизно дванадцять з половиною тисяч, а батько-вихователь із них отримає 2,5 тисячі гривень Сьогодні в Мукачеві працюють шість дитячих будинків сімейного типу. Діти-сироти і сироти при живих батьках знайшли своїх других маму і тата.