Нагадаємо, тривав конкурс із 13 лютого по 13 травня, після чого з усіма пропозиціями скульпторів мали змогу ознайомитися не тільки члени журі, котрі присвятили обговоренню робіт кілька засідань, зокрема, виїзних, а й представники громадськості – з повідомлень у ЗМІ й експозиції в атріумі будівлі ОДА планшетів та макетів з авторськими версіями майбутнього пам’ятника.
Напередодні ж, 30 червня, відбулося вирішальне засідання за участі: членів журі – начальника управління культури ОДА Вікторії Фролової, члена НСАУ, заслуженого художника України Степана Шолтеса, заступника військового комісара Ужгородського ОМВК Петра Марка, голови обласної організації НСХУ, народного художника України Бориса Кузьми, начальника управління містобудування та архітектури Ужгородської міськради Михайла Івегеша, членів конкурсної комісії – начальника управління у справах культури, спорту, сім’ї та молоді Ужгородської міськради Євгена Боброва, головного спеціаліста управління культури ОДА Томаша Сопка та провідного фахівця методичного кабінету при управлінні культури ОДА Владислави Рішко.
Крім того, активну участь у підбитті підсумків конкурсу взяли заступник голови – керівник апарату облдержадміністрації Олександр Петік, завідувач сектору державної служби України в Закарпатській області у справах ветеранів війни та АТО Іван Балашов, головний спеціаліст державної служби України в Закарпатській області у справах ветеранів війни та АТО Сергій Кузнєв, голова правління ГО "Спілка учасників бойових дій в АТО м.Ужгород "Побратими України м.Ужгород" Микола Марчишак, а також члени НСХУ та скульптори Богдан Корж і Михайло Ходанич.
Отож, згідно з голосуванням, третє місце і премію у розмірі 6 тисяч гривень присуджено Михайлу Беленю, друге місце і винагороду в 10 тисяч гривень – Василю Роману, а переможцем конкурсу, з яким укладуть угоду про встановлення пам’ятника, визнано Василя Олашина.
Як прокоментував рішення Олександр Петік, робота Михайла Беленя "Журавлина пісня вічна" більше перегукується з образом Небесної сотні, а глибоко символічний задум Василя Романа – потребує тривалішого обміркування щодо технології виготовлення та місця розташування. Однак, запевнив посадовець, обидва проекти заслуговують бути реалізованими на теренах області й у разі доопрацювання можуть одержати необхідну підтримку.
Роботу ж Василя Олашина вподобали через її лаконічність та, водночас, багатозначність. Композиція має вигляд тригранної скелі, за авторським трактуванням – це ялини, хоча вони, водночас, можуть нагадувати й інші символи, що пов’язані як з місцевістю, так і з темою пам’ятника, попереду ж стоїть мати, котра тримає вгорі немовля – на знак продовження життя. Матір також є уособленням Батьківщини.
Зараз скульптор працюватиме над удосконаленням проекту, витвір планує втілити в класичних і довговічних матеріалах – граніті та бронзі. Митець обіцяє докласти максимум зусиль, аби закарпатський пам’ятник став одним із найбільш вдалих серед подібних в Україні. Оцінити творіння скульптора громадськість зможе вже наступного року, позаяк об’єм роботи чималий – ідеться не тільки про виготовлення пам’ятника, але й про облагородження площі перед меморіалом, інформує управління культури Закарпатської ОДА.
Василь Олашин, скульптор
Це виник уже другий варіант, переший був така колона меморіальна, а потім виникла така, щоб прив’язати більше, що це пам’ятник закарпатським воїнам, які загинули. Ну, я стилізував форму ялинки, по скульптурному вирішив три такі форми, і, значить, розмістив рельєф – із воїнами, волонтерами, там сім’я – з життя солдат, тому що вони не просто щось захищали, а захищали свою сім’ю, свою Батьківщину, своє дитинство. Ця вся тема буде розміщена на цих таких декоративно вирішених трьох, воно і пірамідальної форми вийшло, і буде розміщено посередині цієї площі, яку нам виділено, а впереді буде фігура матері, яка держить в верху дитинку – це як символ того, що якщо і загинули певні люди, але життя не зупиняється, Батьківщину є кому захищати, і тут зразу – як нове народжене життя, і мати – це як символ Батьківщини.
Пам’ятник буде виготовлений, за словами скульптора, з вічних матеріалів – граніту і бронзи. Найпевніше, вже наступного року, оскільки йдеться не лише про його встановлення, а й про облагородження площі перед Пагорбом Слави. Довершивши проект до найменших деталей, згодом автор остаточно погоджуватиме його з фахівцями та самими військовими, повідомляє УжІнформ.