Сільська перукарка нещодавно повернулася із сезонних сільськогосподарських робіт на Вінниччині.
— Їздила на тік зерно провіювати, — розповідає засмагла Ольга. — Але часу вистачало і буряки фермерам прополювати, і корови людям випасати. Заробила трохи більше тонни зерна. Думала, що за виручені гроші, 1200 гривень, цього року відкрию салон побутових послуг. Але підрахувала, що витрати й податки перевищуватимуть прибутки. Тому вклала зароблене в невеличку перукарню на дому.
Перукарські послуги Оля Грицищук надає вже три роки. Фах здобула в Мукачівському ліцеї сфери послуг. У перший рік після закінчення навчання роботи не знайшла. Через районний центр зайнятості записалася на комп’ютерні курси.
— Та де знайдеш роботу комп’ютерника в селі? — розмірковує дівчина. — У Малому Раковці більше 3,5 тисячі жителів. Половина їздять на заробітки. Дипломованих перукарок більше десятка, але і вони за фахом не працюють — усі в наймах за кордоном чи в сусідніх областях.
На початок власної перукарської справи Ольга Грицищук витратила 500 грн. Придбала в Іршаві електричну машинку для стрижки за 160 грн, фен за 50 грн, філірувальні ножиці за 25 грн, звичайні ножиці за 20 грн, набір гребінців за 30 грн, гофре за 80 грн, бритву за 15 грн, набір бігуді за 20 грн та набір шпильок за 10 грн. Велике дзеркало взяла у батьків. Лаки, пінки, розчини для хімічних завивок докуповує в райцентрі. На це витрачає іще близько 200 грн щомісяця.
Першими клієнтками стали сусідки, родичі та колишні однокласниці. Стригтися в Ольги набагато дешевше, ніж у райцентрі. Звичайна стрижка в домашніх умовах коштує 4 грн. У перукарському салоні в Іршаві за таку саму роботу платять 12 грн.
— Хімічна завивка обходиться сусідкам у 10 гривень, укладка волосся — у 5–8. В Іршаві удвічі-утричі дорожче, та й маршруткою 15 кілометрів їхати, ще п’ятірку платити — пояснює Ольга. — Минулого тижня зробила дівчині весільну зачіску всього за десятку. У салоні наречені заплатили б до півсотні.