Його життя обірвалося 17 лютого зовсім рано, на 38 році. Далеко від рідної домівки, у Дебальцевому.
Руслан був доброю, порядною людиною, цінував і шанував родину, люблячим сином і надійним чоловіком, найкращим татком і вірним другом для своїх товаришів. Разом із дружиною вони виховували двох доньок.
Захищати східні кордони Батьківщини Руслан Сабов пішов ще у серпні 2014 року. Він не вагався і не роздумував жодної хвилини. Залишив родину вдома і став на захист інтересів України. Останні місяці життя Руслана – це боротьба за цілісність і незалежність нашої країни, це захист її державних кордонів.
Друзі пам’ятатимуть його як завжди життєрадісного, доброго, щирого, оптиміста за будь-яких обставин, як людину, яка мужньо боронила нашу державу більше семи місяців без відпустки, без перепочинку, без нарікань. Він завжди був готовий допомогти тим, хто потребує допомоги. Жодна поїздка волонтерів у Дебальцево не обходилася без допомоги Руслана. Він дуже любив життя.
Попрощатися з героєм прийшли рідні, близькі, однокласники, товариші і друзі, волонтери, колеги, сусіди, жителі райцентру, всі, хто вважав за потрібне підтримати родину загиблого, розділити з ними біль непоправної втрати,висловити щирі співчуття.
Від рідного дому до церкви, де відбулася поминальна панахида, труну несли військові побратими Руслана Сабова. Перед похоронною процесією молодь несла прапор України, діти устеляли дорогу квітами, грав духовий оркестр. Перед самою церквою люди у поклоні із квітами та вінками утворили живий коридор. Оркестр грав «Пливе кача по Тисині». Плакали усі, від малого до великого. Тримали в долонях поминальні свічки і плакали. Навіть чоловіки не могли стримати сліз.
Після поминальної панахиди траурна процесія вирушила до цвинтаря. Люди несли вінки і квіти, шанобливо схиляли голови і проводжали свого захисника в останню путь.
На цвинтарі звучали жалібні мелодії і знову «Пливе кача», труну, накриту синьо-жовтим прапором, опустили на землю,священники читали молитви. Тричі вистрілили в небо побратими бійця... Останні хвилини прощання…
Світла пам’ять про Руслана Сабова, його мужність та непересічні людські якості назавжди залишаться в серцях рідних, земляків, бойових побратимів – усіх, хто знав, поважав та любив Руслана – справжнього патріота та Героя!
Березний Онлайн
Дубриничі 2015-03-03 / 09:36:54
Сонце світить і за обрій сідає
У природі настав такий час
Коли мама за сина питає
Бо давно він не дзвонить вже час
Серце матері горем повите
Біль нехоче ніяк відступать
А синочок десь там є убитий
Серед поля лежить й автомат
Серце матері горе почуло
Враз пташина ударить в вікно
Це душа невимовного чуда
Що синочком все звала його
Він побачить в очах її сльози
І захоче цей біль перебрать
Та не зможе він більше ніколи
Свою любу матусю обнять
Бо війна яку непочули
Забирала життя молодих
Недавала дожить ні хвилини
Полонила вона у свій світ
Вся жорстокість, що світ полонила
Забрала вже багато життів
Та неможна забрати Вкраїну
Бо солдати за неї лягли
Сира земля і домовина
Замінила любов і тепло
Вже ніколи не обійме дружина
І пораду недасть вже ніхто
І я хочу усім вам сказати
Патріотами бути завжди
Бо героїв ми будем пам’ятати
І прославимо їх на віки!!!!!!!!!
Вічна Память герою!!!!!!!!!!! Співчуваю рідним