Цей заклад, котрий затишно розташувався на вулиці Марійки Підгірянки та невдовзі запрацює, є незвичним ще й тому, що тут заплановано створити монастир сестер-василіянок. Сестри опікуватимуться малюками садочка, котрий розрахований на п’ятнадцятьох діток.
Владика Мілан відслужив Святу Літургію, на яку прийшло помолитися багато перечинців, представників місцевої влади та громадськості. Було освячено престол каплиці та її приміщення. „Те, що досі було звичайним столом, тепер через освячення, вмивання освяченою водою, помазання святим миром, стало святим жертовником, на якому будемо приносити найсвятіші жертви — Святу Євхаристію”, — наголосив владика на духовному значенні того, що відбулося.
Владика подякував всім добродіям, завдяки яким вдалося розпочати таку файну справу. Ось їх імена: Німецький благодійний фонд та пані Маргарет Созерен зі Словаччини, пани Данча, Петро Грицик, Іван Качур, Василь Січка (очолив будівництво), Степан Балог, Віктор Щока та інші добродії.
Колись на цьому місці були дитячі яслі, пізніше будова стала геть занедбана та нікому не потрібна. 11 місяців тому тут у дворі було освячено хрест, а за неповний рік вдалося відновити споруду та до невпізнанності прикрасити її. З одного боку — дитяча кімната для ігор, спальня, кухня, санвузол, словом, все обладнано по-сучасному для найменшеньких перечинців. З іншого боку двері ведуть прямісінько до каплички святого Климента — просторої та світлої, яка, за словами владики Мілана, „буде служити осередком духовного відновлення”. Залишилося підключити ще газ та комунікації в будові, тому допомога доброчинців ще вкрай потрібна.
Символічно, що святий Климент, якого вшановують як католики, так і православні, колись писав до мешканців Коринта: „Нехай виявляють свою мудрість ділами, а не словами... Великі не можуть існувати без малих, як і малі — без великих”. Тому є надія на те, що цей дитсадок для найменшеньких направду буде осередком любові, яка так потрібна в наш неспокійний час усім — і дорослим, і малим.
Довідка:
Святий Климент — четвертий намісник святого Петра у Римі. Святий Іриней (2 сторіччя) писав про нього, що він був сучасником святого Петра і Павла, „бачив блаженних апостолів і розмовляв з ними, їхнє повчання постійно звучало в його вухах, а їхнє передання було завжди перед його очима”.
Коли Папа Климент управляв Христовою Церквою, зчинилося велике непорозуміння між християнами в Коринті. Тому Климент пише свого знаменитого листа до мешканців міста, де з жалем констатує, що вони „перестали боятися бога, стали пихатими, заздрісними і сварливими. Нехай позбудуться гордості та гніву, бо Христовими є покірні, а не ті, які вивищують себе... Нехай багаті дають милостиню вбогим, а вбогі хай дякують Богові за те, що послав їм таких добродіїв, які допомагають їм у їхніх потребах...”
Святий папа Климент закінчив своє життя мученицьки у 99 році в Корсуні, куди його заслали. На засланні він проповідував Христа, багато людей навернув у віру Христову, за що й загинув у водах Чорного моря. Мощі його віднайшли святі Кирило й Методій і через Моравію перенесли до Риму.
Літопис Нестора стверджує, що в Корсуні збудували церкву святого Климента, де було покладено частинку його мощів. Після здобуття Корсуня святий Володимир забрав їх із собою та поклав у Десятинній церкві в Києві. Князь Володимир вшановував святого Папу Климента. Дітмар Мерзебурзький згадує, що святого Володимира поховано в церкві христового мученика Папи Климента. Князь Ярослав Мудрий показував у Києві французькому єпископові Рогерові мощі святого Климента. Ще пізніше мощами святого Климента висвячували Клима Смолятича, всупереч Царгородові, на Київського митрополита.