Історія визначення цього історичного пункту є непростою. У 19-му столітті ця територія входила до складу Австро-Угорської імперії. Для кращого використання багатих лісових ресурсів гірського регіону, у 1880-х роках було розпочато проектування залізниці через головний Карпатський хребет.
Щоб побудувати залізницю у складній гірській місцевості вздовж русла гірської річки Тиса, для роботи були залучені кваліфіковані спеціалісти з усіх куточків Австро-Угорщини. Залучили також спеціалістів з північних гірських регіонів Італії, які на той час також частково входили до складу згаданої імперії. Саме італійці мали досвід будівництва тунелів, мостів та інших інженерних споруд у подібних умовах гірської місцевості Альп.
Під час проектування залізниці, групою італійських, австрійських та угорських спеціалістів у 1885 році були проведені первинні геодезичні розрахунки. На їх основі було визначено місце і встановлено репер. За твердженням авторитетного місцевого історика-краєзнавця Миколи Ткача, першим, хто заявив про місцезнаходження Центру Європи серед Східних Карпат був італійський інженер на ім’я Джованні (прізвища встановити не вдалося), який пізніше керував будівництвом залізничного мосту через річку Тиса.
Ця інформація була оприлюднена у Віденській пресі. Експедицією учених-географів з Віденського Імператорсько-Королівського військово-географічного інституту було підтверджено первинні розрахунки італійських інженерів і навесні 1887 року споруджено кам’яний постамент, що до сьогоднішнього дня символізує Географічний центр Європи.
На ньому викарбовано напис латинською мовою: „Locus Perennis Dilicentissime cum libella librationis quae est in Austria et Hungaria confecta cum mensura gradum meridionalium et paralleloumierum Europeum... MDCCCLXXXVII” що у перекладі академіка Н. Тарасова означає: „Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним апаратом, який виготовлений в Австрії і Угорщині, з шкалою меридіанів і паралелей, встановлений тут Центр Європи, 1887”. При визначенні координат вираховувався центр „ваги” материка на поверхні Земної кулі, використавши для цього сферичні координати точок повороту.
На сьогоднішній день говорять про декілька Центрів Європи. За різними даними розрахунків в різний період і по різному визначали кордони центру Європи: за суходільними межами Європи, за береговою лінією з включенням внутрішніх морів та близьких островів, за віддаленими островами, водними просторами та інше. Тобто розташування центру залежить від визначення кордонів Європи і головним чином визначається обраною методикою підрахунку, а також тим, чи включаються віддалені острови в список крайніх точок Європи чи ні. Таким чином, на звання Географічного центру Європи зараз претендують кілька місць – в Україні, Білорусі, Литві, Словаччині і Польщі:
• Відмітка біля села Ділове недалеко від міста Рахів, Закарпатська область, Україна;
• Відмітка за 50 км на північний захід від Полоцька, Білорусія;
• Відмітка біля Пурнушкяй, за 25 км на північ від міста Вільнюс, Литва;
• Відмітка в Крагуле близько міста Кремніци, Словаччина;
• Відмітка біля Суховоля, на північ від міста Бєлостока, північно-східна Польща;
Крім цього є декілька інших визначених менш відомих пунктів, що періодично з’являються у пресі центральноєвропейських країн.
Зрозуміло, що за наявності сучасних приладів, історична відмітка біля села Ділове, що була встановлена 125 років тому, є спірною. Деякі вчені вважають, що пункт у селі Ділове був визначений, як суходільний, без урахування морів і віддалених островів. Скільки би не дискутували науковці різних країн, стосовно того, який з перерахованих пунктів є „офіційним” Центром Європи, ми впевнені у тому, що це саме наш визначений італійськими спеціалістами історичний пункт.
Микола Волощук, кандидат біологічних наук, завідувач лабораторії Карпатського біосферного заповідника