В юрському періоді, понад 200 мільйонів років тому, гінгко росли в Азії, Європі, Північній Америці і навіть у Гренландії, а найбільшого поширення досягли в мезозої, у період царювання динозаврів, іхтіозаврів і птерозаврів. Тому його називають живою викопною рослиною.
Гінкго — єдиний нині живий представник «перехідної ланки» між папоротями й хвойними. Замість хвої у нього віялоподібні листки.
І хоч гінкго на Закарпатті не є унікальним явищем, все ж в області таких дерев росте не так багато, а у Буштинському дендропарку – всього два екземпляри.
Гінкго дволопатеве є пам'яткою природи світового значення і занесене до Червоної книги світу.
Широко відомі й цілющі властивості цієї культури. Медикаменти, розроблені на основі листя гінкго, входять до багатьох засобів сучасної медицини.
Саме в осінній період, коли листя гінкго жовтіє, буштинці теж збирають його, сушать і заварюють чай, який має загальнозміцнювальні властивості, відновлює еластичність і міцність судин, запобігає тромбозам.
Богдан 2014-11-20 / 12:51:58
У Великому Березному ростуть три дерева гінкго - два великі і одне мале, вирощене вчителем біології Рогач М.В.