Фазан (Phasianus colchicus) є середньоазіатським видом птахів, завезений у Європу під час великих подорожей греків. Тоді самці цих пернатих завдяки гарному екстер’єру були, так би мовити, прототипами райських птиць – їх азіатські народи, а за ними і європейські, утримували у якості декоративних пернатих. Допоки прагматичність не дозволила людям спробувати їх м’яса – відтоді фазани почали активно використовуватися у мисливських цілях. Сьогодні, розповідає орнітолог Людвіг Потіш, мисливські товариства щороку розводять і випускають у природу різноманітні раси цього птаха, які відрізняються від дикої форми кольором та розмірами.
Фазанів не полохають люди– вони добре урбанізувалися. Пан Людвіг каже, що птаха спокійно можна підгодовувати зерносумішами на невеликих відстанях, умільці – взагалі з долонь. – Двома важливими умовами для проживання фазанів на території є наявність достатньої кількості води влітку та невеликих сніговий покрив взимку. «Якщо літо надто сухе і поблизу немає води, то фазан мігрує до джерел води. Може переселятися на великі відстані. Якщо взимку товщина снігового покриву більше 15 сантиметрів і тримається такою більше 10 діб, то фазан також відмігровує з тієї території. Це пояснюється тим, що два місяці в році, влітку, фазан комахоїдний, інші десять – зерноїдний, тому йому потрібні умови для самостійного добування їжі». Оскільки низовинне Закарпаття таких снігів бачить рідко, а водних джерел у нас немало, то фазани проживають на одній території не одне покоління. Немало фазанячих сімей вже з не перший десяток літ живе в ужгородському так званому «Озерному краї». Тут сприятливі для них умови – чагарники, озера…Справді, йдучи тутешньою вулицею Нікітіна так і натрапляєш поглядом на довгий хвіст самка чи самця фазана, який видніється вдалі.
До речі, пан Людвіг каже, що орнітологія має свою легенду щодо барвистості самця і непоказності самки, як це є і в фазанів – «Колись на весілля самка так наряджала свого самця, що сама виявилася не готовою до церемонії». Та, насправді цей факт має практичніше пояснення – «У разі небезпеки самець своїм зовнішнім виглядом відволікає увагу від самки» – ось такий джентльменський порядок в орнітології.
Закарпаття багате фазанами. Його розведення і вирощування в області має, так би мовити, свою «культуру». Спеціаліст розповідає, що мисливські товариства області щорік випускають по 3 тисячі голів птахів (!) у природу районів, де поширений цей вид – у Виноградівський, Берегівський, Мукачівський, Ужгородський райони. Пан Людвіг зазначає, що особисто знає два товариства на Закарпатті, котрі з настанням перших холодів беруться до підгодівлі фазанів – «роблять тимчасові навіси із зерносумішами».
Однак, попри старання людей та сприятливі умови, у «закарпатського фазана» немало проблем. Найперше, необдумане і аморальне полювання задля гри. По- друге, зневажливе ставлення людей до місць природного поселення, відтак – розмноження птахів. Не рідко трапляються випадки, що отару корів- овець женуть місцями кладок пернатих. По- третє, у фазана природніми ворогами є чи не всі представники фауни – дикої та свійської. Орнітолог каже, що мав можливість спостерігати як домашні коти того ж «Компотного» району, котрий, як уже мовилося, облюбували фазани, носилися в зубах з маленькими фазанятами. І таке, розповідає, трапляється частенько.