Депутат Верховної Ради трьох скликань, відомий громадсько-політичний діяч, почесний громадянин міста Мукачева, активний поборник законності і справедливості Юрій Оробець вніс вагомий вклад в розбудову демократії. Він був у числі тих, хто відстоював справедливість під час виборів міського голови Мукачева в 2003 –му році, боровся з фальсифікаторами народного волевиявлення під час Президентських виборів 2004-го. Саме тодішні мукачівські вибори стали тим лакмусовим папірцем, який показав справжнє обличчя кучмізму. Журналісти та експерти назвали їх генеральною репетицією президентських. І це пророцтво було віщим. Тодішня прокучмівська влада була готовою до всього: залякувань, фальсифікацій, погромів... Сповна відчув це на собі у ті часи і добрий друг мукачівців Юрій Оробець, який, очоливши тимчасову слідчу комісію Верховної Ради по розслідуванню мукачівських подій у 2003-2004 роках безкомпромісно і послідовно відстоював вибір мукачівської громади, активно боровся з тими, хто порушував закон і не важливо, чи то були „хлопчики у шкірянках” чи у міліцейських мундирах.Ади по розслідуванню мукачівських подій безкомпромісно і послідовно відстоював втбір громади міста, активно боровся з тими, хто порушував закон- не важливо чи то були „хлопчики у шкірянках°чи Він, крім усього, був і надзвичайно талановитою людиною – його наукові роботи відомі фахівцям у світі, його патріотизм, громадська позиція, його правдивість відомі українцям.
Та минуло небагато часу і гірка звістка про трагічну загибель Юрія Миколайовича болем обізвалася в серцях мукачівців і закарпатців, які залишилися йому вдячними за відстоювання справдливості, за його мудрість і рішучість, а ще за ту простоту, доступність, коли спілкувався з городянами на вулицях міста... Про це на урочистому мітингу з нагоди відкриття меморіальної дошки говорили виступаючі – міський голова Мукачева Василь Петьовка, його заступник Михайло Лабош, голова товариства „Просвіта” Василь Софілканич… Людей зібралося чимало. Їх привела сюди пам’ять. Донька Юрія Оробця Леся не змогла стримати сліз, коли побачила, що люди, про яких батько не раз оповідав їй, не забули його добрих справ і зійшлися на відкриття меморіальної дошки, щоб ще раз згадати не мукачівця, але почесного громадянина міста, який зробив для нього так багато, чесно і послідовно відстоюючи інтереси громади. «Тепер, — каже Леся, — я розумію, яку високу планку залишив мені у спадок батько і я горжусь своїм татом, горжусь тим, що він був не тільки чудовим батьком, послідовним політиком, але, в першу чергу, ГРОМАДЯНИНОМ і я готова йти його шляхом». Відтепер до меморіальної дошки лягатимуть квіти, а справа патріота і громадянина житиме в пам’яті вдячних мукачівців.
ЗІА "Простір", Мукачево.нет
28 серпня 2007р.
Теги: