Угорці поважають свого директора, перш за все, за те, що людяний, намагається допомогти кожному і звичайно, за те, що сам - спеціаліст високого класу.
Ми завітали у Ратівці одного спекотливого дня. Директору задали лише одне питання: «Що для нього значить незалежність країни?».
— Я горджуся, що наша Україна святкує свою незалежність. Я — українець, син свого народу, і дуже хочу, щоб мої діти, онуки гордилися, що живуть в Україні. Не все, на жаль, так гладко. Великі господарства розвалено, народилося багато фермерських. Але як їм важко працювати: починають з нуля. За пазухою нічого не мають. А тому, що все робилося поспіхом, не порадившись з селом. І тут же здається, що нам, наприклад, працювати начебто стало легше. Ніхто нам не диктує, коли орати, коли сіяти, як це було колись. Ми, спеціалісти, про це самі знаємо. Зібрали цього року 1237 тонн зерна з 380 гектарів. Кожний з них дав по 32,5 центнера. Були такі ділянки, де одеські сорти пшениці дали і по 47-50 центнерів. Урожай ярих культур потягнув нас назад: далося взнаки засушливе літо. Але ми будемо з хлібом.
Маємо 300 тонн елітного зерна. Хоч воно ще на наших складах, але вже все куплене. Племзавод «Закарпатський» один з перших замовив у нас елітне насіння, потім - «Кантрі», «Карпати-агро» та інші.
Під сівбу озимих ми підготували 550 га грунту.
Так, День незалежності нині ще не має тої святковості, якої заслуговує. Для мене це свято означає можливість будувати свою країну. А для того, щоб Україна була багата й щаслива, потрібно докласти максимум зусиль.
Важливим компонентом благополуччя будь-якої держави є здоров'я її громадян. І ним має опікуватися не лише країна, а й, у першу чергу, самі люди. Я, як спеціаліст сільського господарства, — повинен вирощувати екологічно чисту продукцію.
Мій син Андрій і невістка Людмила, як лікарі, повинні не лише лікувати людей, а й попереджувати хвороби. І так в кожній родині, на кожному робочому місці.
Сподіваюся, що наступні річниці Незалежності, як ми, так і наші нащадки відзначатимуть у багатій і квітучій Україні. І моя онучка Оля і майбутній онук, якого нам подарує скоро дочка Алінка, будуть жити в щасливій країні!
Марія Підгорна, "Вісті Ужгородщини"
27 серпня 2007р.
Теги: