Якби Іван не займався самодіяльністю, а одразу ж поїхав до Тур’я Реметів за інструкціями, жив би він нині не в казках, а в селі Тур’я Реметах на Закарпатті – щасливо, безпроблемно, і найголовніше – смачно. Більше того, був би здоровий і міцний, оскільки жаб'ячі лапки – це не тільки цінне м'ясо, але й джерело різних біологічно активних речовин, вживання яких в їжу різко підвищує чоловічу потенцію і продовжує життя (доведено китайськими науковцями).
Не дарма жителів села Тур’я Ремети (Перечинщина) все Закарпаття з любов’ю називає жаблярями. Лише тут щороку в кінці березня – на початку квітня у старому руслі річки Турички виловлюють для їжі жаб.
За словами кандидата історичних наук Ужгородського національного університету Федора Шандора, традицію споживання жаб у закарпатське село завезли французи на початку 19-го століття. У 1816 році після битви під Ватерлоо країни-переможці – Росія, Прусія, Австрія, Британія – вирішили з Франції вивезти всіх офіцерів наполеонівської армії, котрі згодом змогли б знову створювати бунти і стати причиною конфліктів проти повернення лілій, королівської династії. Тому французів відселили: Росія – в Сибір, Прусія – в Померанію, а Британія – у Шотландію. А оскільки найбільш «забитим» місцем Австрійської імперії було Закарпаття, то Австрія відправила французів до нас.
Місцева легенда свідчить, що серед виселенців трапився дослідник-повар, учень знаменитого Огюста Еськофьє, котрий привіз із собою – на згадку про рідну французьку кухню – кілька французьких жаб, і вже тут, на місці, схрестив їх з місцевими жабами. Нині ці жаби живуть у старому руслі річки Турички.
Звісно, жаб їдять не тільки у Франції та в Закарпатті. До прикладу, у Болгарії та й взагалі на Балканах жаб їдять не менше. Що вже казати про Південно-східну Азію, де ця страва навіть не делікатес.
Навіть консервативним англійцям знаменитий французький кухар Огюст Еськофьє зумів правильно піднести жаб'ячі лапки. У другій половині 19-го століття вони вперше з'явилися у ресторані лондонського готелю «Савой» під назвою Cuisses de Nimphes (буквально: «стегна німф»). Відтоді англійці їдять їх з задовленням.
Тур’яреметівці кажуть, що жаб можна їсти тільки до першої грози. Оскільки перша гроза десь у квітні, то саме у квітні настає той момент, коли у жаби вже приростає шкіра до м’яса. Оскільки жаби всю зиму провели у землі, то зараз у них дуже чисте м’ясо й воно дуже легко відділяється. Причому саме в цей період популяції абсолютно не завдається ніякої екологічної шкоди, бо жаби вже віднерестилися, – пише Надія Петрів на RadioSvoboda.Ua.
Що ж, любі читачі, першої грози ще не було, весна в розпалі, а тур’яреметівські царівни чекають на гостей. Тільки перед тим, як витягти улов, добре придивляйтесь, що воно таке вам трапилося, аби не уподібнитися герою анекдота:
– Що впіймав?
– Зелене, в плямочках, підскакує.
– Жабу?
– Ні, десантника.
Смачного!
РЕЦЕПТИ ДЛЯ ГУРМАНІВ
На смак м’ясо жаби нагадує щось середнє між морепродуктами і ніжною курятиною. Відноситься воно до земноводого м’яса, тому чудово підходить у пісне меню. Рецептів приготування існує до десятка.
Найтрадиційніші подаємо нижче.
ЖАБ'ЯЧІ ЛАПКИ У СМЕТАНІ
Жаб'ячі лапки, очищені від шкіри, 2 цибулини, 4 столових ложки олії, 1 столова ложка борошна, 1 склянка вина, 2 склянки сметани, зелень петрушки, сік лимона, сіль, чорний мелений перець.
Подрібнену на терці цибулю спасерувати на олії, змішати з борошном, трохи, підсмажити борошно, додати вино, помістити в отриманий соус жаб'ячі лапки, посолити, посипати перецем і тушкувати 15 хвилин, потім додати сметану, дрібно нарізану зелень і сік лимона. Подавати гарячими.
ЖАБ’ЯЧІ ЛАПКИ, СМАЖЕНІ В ЯЙЦЯХ
Збити яйця, додати ложку борошна, хлюпнути трохи молока, посолити, поперчити. Окремо в тарілочку насипати борошна. Очищені від шкірки жаб’ячі ніжки обваляти в борошні, потім – в яйці. Відтак смажити на олії з обох боків.
Обсмажені лапки викласти на тарілку, посипати зеленою петрушкою.
ЖАБ’ЯЧІ ЛАПКИ В МАРИНАДІ
Жаб'ячі лапки витримати 1-2 години в маринаді з розбавленого крижаною водою лимонного соку, оливкової олії, перцю і посіченої петрушки. Смажити у фритюрі (або у великій кількості олії) швидко при високій температурі.
Інга Деяк, "Колиба"
08 серпня 2007р.
Теги: