Цього року «вік» церкви, що загинула в полум’ї десяток років назад, сягнув би 200-от років: Нересницький храм був збудований ще у 1813 році. У 2003 році дерев’яна церква – єдина, що збереглась у долині ріки Тересва – згоріла дощенту. Як розповів під час представлення відновленої «копії» старовинної церкви мистецтвознавець Михайло Сирохман, ідея відтворити храм, який повторюватиме згорілий у Нересниці, «крутилась у повітрі вже давно, визначальним моментом стала згода пристати до цієї справи владики Мілана Шашіка».
Будували нову церкву, яка носитиме ймення Благовіщенська, за збереженими кресленнями і фотографіями. Освятили храм 7 квітня, на свято Благовіщення, й нині тут уже правлять служби. За словами Михайла Сирохмана, «те, що храм збудували, є зразком того, що втрачене ще можна відновити, і це вселяє оптимізм, бо ж не все тільки втрачати, може, нинішня подія стане і своєрідним прикладом для наслідування».
У планах греко-католицької єпархії, розповів владика Мілан Шашік – остаточне завершення робіт з відновлення церкви. Так, у храмі потрібно буде встановити бокові двері, обнести його парканом, є надія на відтворення в дереві також і дзвіниці. Триватимуть і роботи над іконостасом, розповів владика Мілан Шашік.
Мистецтвознавець Михайло Приймич, своєю чергою, зазначив: в автентичній згорілій Нересницькій церкві іконостас свого часу творив видатний живописець Михайло Маркович. Частина його робіт нині зберігається у Рахові, частина – у Міжгір’ї, якби ж то мистецькі доробки Марковича були і тут, припустив Михайло Приймич, це надало б храму ще більшої пам’ятковості.
Благовіщенська церква постала на перетині вулиць Капушанської та Белінського, одразу поруч зі старим цвинтарем. Приблизно з 60-х років минулого століття кладовище не функціонує і останнім часом почало помітно занепадати. Паралельно зведенню церкви, на цвинтарі проводились очищувальні роботи – громадські активісти сміття звідси вивозили вантажівками. Але ж, за словами історика Йосипа Кобаля, «там, де є збережені старі цвинтарі, збережено й історичну пам'ять».
Тетяна Кашуба, Закарпаття онлайн