Зачитуючи акт злуки, професор Федір Швець промовив: "Віднині звиваються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна в одну Велику Україну. Сповнились відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу".
Чи не помилилися очільники молодої Української держави, включивши до Акту злуки Закарпаття? Ніякої помилки не було. Русини Підкарпатської Русі понад 9 віків, перебуваючи в неволі, пам’ятали про кровних братів за східними схилами Карпат - гуцулів, бойків, лемків та подніпровських українців.
Питання, де бути, з ким будувати своє майбутнє, постало на Підкарпатській Русі ще 1918 року, після розпаду Австро-Угорської імперії.
Під впливом проголошення незалежності Галичини, Словаччини і Чехії, закарпатські українці (русини) почали створювати свої органи самоуправління. В містах Підкарпатської Русі (Закарпаття) створюються народні ради, які висловлювали прагнення щодо майбутнього свого народу. За приєднання до України заявили народні з’їзди в м. Любовна 8 грудня 1918 року, в Сиготі 18 грудня 1918 р., в Хусті 21 січня 1919 р., де зібрався "Собор всіх русинів, жиючих в Угорщині" під керівництвом братів М. і Ю. Бращайків.
В маніфесті Любовнянської народної ради було проголошено: "Руська Народна Рада торжественно оголошує перед цілим світом, що русинський народ, жиючи по обох сторонах Карпат, від Дунаю, Попраду по Тису об’єднується з Київською Українською Державою… Най українська земля стане віднині і нашою землею, най Карпати стануть віднині твердинею на захід нашої великої держави!".
Рух про возз’єднання краю з Україною розпочався в краї ще в травні 1918 року, активними ініціаторами його стали колишні військові, які повернулися з російського полону. Руські народні ради Мукачівщини, Міжгірщини, Виноградівщини заявляють і проголошують про возз’єднання з Україною.
Щоб зупинити цей лавиноподібний процес, угорська влада оголосила про виділення 10-ти гольденів землі тим солдатам, які лишаються вірними угорській державі. Угорська влада робила все, щоб зупинити цей процес: підкуп, погрози, дезінформація, обман.
Найвелелюдними і найпредставницькими були Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року. Незважаючи на ворожу агітацію і всі перепони, які чинила угорська влада, Хустський з’їзд відбувся.
Але політичні реалії тоді були такими, що українському народу не вдалося відстояти свою Соборність. Українські землі, втративши незалежність, потрапили до складу СРСР, Польщі, Румунії, Чехословаччини.
Вдруге Закарпаття, усвідомивши себе частиною великого українського народу, почало змагання за незалежність – єдність з усіма українськими землями восени 1938-го – березні 1939 років. Кульмінацією цих подій було проголошення незалежності держави Карпатська Україна, прийняття Гімну, прапору і символіки (такий, які має сучасна Україна) 14-15 березня 1939 р. в Хусті. Ці мирні перемоги наших попередників були жорстоко придушені союзниками фашистської Німеччини Угорщиною.
В перші місяці окупації Закарпаття було знищено, жорстоко, по звірячому, замучено біля 6000 закарпатців, біля 500 – захисників біля Верецького перевалу, де в липні минулого року обласна влада разом з угорським товариством краю спорудила пам’ятник національної ганьби всього українського народу – величі завоювань угорців.
Втретє питання про возз’єднання Закарпаття зі своїми братами і сестрами по інший бік Карпат постало восени 1944 року, коли Закарпаття було визволене Радянською армією. Віковічні прагнення і боротьбу Закарпаття за возз’єднання з Україною використав Й. Сталін – Закарпаття увійшло до складу колоніальної України. Ми повинні знати правдиву історію свого народу, краю, щоб не піддаватись на провокаційні заяви та виступи лідерів "русинського" народу та коментарі "старших" братів з заходу та сходу.
Олександр Черепаха для Закарпаття онлайн
ІВАН 2013-01-25 / 14:17:22
Суть у публікації - вірна, однак заради обєктвності - низка грубих порушень достовірності. Тож порада: якщо ти не розбираєшся в історії, не є фахіцем із даного питання - не берися, бо нічого доброго не буде із цього.
506 2013-01-24 / 10:40:48
Оце так! Людина, повністю непридатна до роботи навіть по отриманій спеціальності, уже нас учить історії !!!
спостерігач 2013-01-23 / 14:31:07
Аж би нас визволили , та лишили у покої , не присоєдіняли , а ни май добре би було