ЛЕГЕНДИ КАРЛШТЕЙНУ

Люблю прохолоду середньовічних замків з їх мереживом таємниць. Надто їх багато в  Карлштейні - скарбниці імператорських регалій і святих реліквій та резиденції Карла IV, короля Чехії й імператора Священної Римської імперії.
 

Відвідини Карлового Каменю (так ще називають цю гордість чеських королів), заснованого в 1348 році,  для мене стали казковим подарунком, бо саме таким  я уявляла свій замок мрій: компактний, затишний і з чудовими краєвидами із усіх вікон. Він полонить серце з першого погляду, недарма посідає друге місце по популярності в Чехії після Праги. Розташоване це готичне диво на 72-метровій скелі над річкою Бероунка в селі Карлштейн, що розташоване за 28 км  від чеської столиці.

Місцина тут справді мальовнича: скелю оточують  лісисті  пагорби, які слугують чарівним обрамленням для замку. Літом з вікон замку відкриваються чудові зелені пейзажі, які осінню виграють жовто-багряними барвами і милують око цнотливою білизною взимку. Природа навіює такий спокій і в той же час наповнює такою енергією, що відірватися від споглядання вкрай важко. Це саме відчуття, напевно, було і у засновника замку Карла IV, який ще за 2 роки до завершення будівництва переселився у свою нову резиденцію.

Але відомим цей замок став завдяки своєму оригінальному архітектурному вирішенню - ступінчастому розташуванню будівель,  що входять до замкового ансамблю; кожна наступна споруда підноситься над попередньою. Саме завдяки такій побудові Карлштейн став непереможним. Неодноразово замок намагалися захопити (у  1427 році гусити тримали Карлштейн в облозі 7 місяців, в період Тридцятирічної війни в 1620 році його штурмували шведи, навіть захопили нижню частину), але він вистояв. Приваблювали ж численних завойовників  королівські скарби (серед них і корона Священної Римської імперії), які зберігалися  у Великій  вежі замку  в  капелі Cвятого Хреста.  В період гуситських воєн в Карлштейні зберігалася і  корона святого Вацлава, якою коронувалися королі Чехії, включаючи Карла IV. Її вивезли  з Празького Граду і повернули назад лише в 1619 році.

Весь архітектурний комплекс замку складається з двох частин: верхньої і нижньої. До Нижнього  замку  входять великий внутрішній двір, бургграфство і Колодязна башта з колодязем усередині. Стоячи перед 80-метровою шахтою, дізнаюся про першу таємницю замку – це не справжня  криниця. Вуглекопи з Кутної Гори викопали майже 80-метрову свердловину в скелі, але не знайшли там води. Тому вони з'єднали її із струмком, що протікає неподалік. Це було відомо лише королеві і бургграфу. Якби  про це стало відомо ворогам, не було б нічого простішого, ніж змінити русло струмка або, що ефективніше, отруїти його. Говорять, в цілях безпеки всіх, хто брав участь в спорудженні колодязя, стратили.

Комплекс Верхнього замку утворюють Велика вежа, імператорський палац та Маріанська вежа  з церквою Діви Марії. Тепер в залах Маріанської башти знаходиться копія корони святого Вацлава та деякі предмети його старовинної зброї. Є тут  гральні карти,  шахівниця з фігурами і череп крокодила. В середні віки вважалося, що  останній залишився від одного з драконів, якого убив святий Георгій.

Шедеврами  культової архітектури XIV століття є  церква Діви Марії з розписами, капела Св. Катерини з поліхромним готичним вітражем і дорогоцінним облицюванням з яшми, агата і сердоліку та   капела Св. Хреста Великої Вежі - найкрасивішої частина замку, де зберігалися скарби корони Священної імперії, а пізніше і королівських земель Богемії (в даний час вони зберігаються частково в Празі і частково — у Відні). Каплиця славиться своїми  унікальними настінними розписами із зображеннями пророків і святих пензля готичного майстра Теодоріка. Ця колекція із 129 картин є найбільшою у світі. Художник змалював «Все Небесне військо», яке, як вважали, захищало скарби. Зображення святих, пап, єпископів, лицарів і християнських проповідників осяяні світлом нічного піднебесся, на якому виблискують зірки, зроблені з венеціанського скла. Стіни каплиці прикрашені позолоченим стрічками з напівдорогоцінним камінням. Літописець епохи Каролінгов Бенеш Крабіце писав: «На цілому світі немає дорогоціннішого творіння мистецтва, ніж цей замок і каплиця». І дійсно,  Хрестова капела була своєрідною імператорською відповіддю на знаменитий Сент-Шапель (Свята капела) в Парижі, що слугувала  королю Франції Людовику ІХ  сховищем реліквій, і в першу чергу вивезеного хрестоносцями з пограбованого у ході хрестового походу Константинополя в  1239 році тернового вінця.

Хоч у замку і зберігалися незліченні королівські скарби, всі приміщення були невеликих розмірів (можливо тому у них так по-домашньому затишно). Навіть Зал для аудієнцій, де  Карл IV приймав відвідувачів, є невеличкою кімнатою з двома вікнами. Король  сідав між вікнами так, щоб бачити обличчя своїх гостей, тоді як вони не могли бачити вираз його обличчя в сліпучому світлі. Ось таким хитрим був одинадцятий король Чехії, імператор Священної Римської імперії, граф Люксембурзький Карл IV. Це був добре освічений (знав німецьку, французьку, італійську, латинську, а після повернення з Франції, де він виховувався при дворі, і чеську мови)  і мудрий правитель. Він побудував собор Святого. Віта і Кам'яний міст, а також заклав Нове місто в Празі і заснував університет. За його правління Чехія досягла небаченого розквіту, а Прага стала одним із провідних міст Центральної Європи.

  А от у особистому житті Карлу IV не дуже щастило. Перші три дружини - Бланка де Валуа (1316—1348), Анна Пфальцська (1329—1353) і  Анна Свідніцка (1339—1362) – померли у молодому віці через слабке здоров’я. Зате остання -   Альжбета (Елішка) Поморжанська - була  відома своєю неймовірною силою. З чуток, вона могла зігнути залізну палицю голіруч. Про її відмінне здоров’я  свідчить також той факт, що вона народила імператорові шістьох здорових дітей і пережила його на 14 років. Історія про те, як сильно вона кохала свого чоловіка, описується в  комедії «Ніч в Карлштейні»  (1884) Ярослава Врхлицького, по мотивам якої в 1973 р. зняли однойменний музичний фільм (раджу подивитися – можна, не виходячи з дому, здійснити екскурсію замком). В основу сюжету чеський письменник поклав міф про заборону перебування жінок у  замку. Цей міф дійшов до наших днів, і деякі продовжують в нього вірити. І все це завдяки помилці літописця Вацлава Хаєка з Лібочан, який по-своєму витлумачив статутну грамоту капітулу. У документі   писалося: «Цим статутом ми назавжди забороняємо собі спати або лягати з жінками в баштах Карлштейну, які призначені для захисту каплиці». А насправді, жінки могли вільно жити у замку. Єдиним забороненим місцем для них був один поверх у Великій башті, де знаходилася охорона скарбів.

 Спростовує цей міф й інша легенда - про злу дружину бургграфа. Ця найстрашніша зі всіх існуючих історій дійсно ґрунтується на реальних подіях. У ХVІІ ст. у замку жила Катержіна Бехинова, дружина бургграфа. Вона жахливим способом убила 14 чоловік. Жінка з садистськими схильностями катувала в основному молодих служниць, але перепадало й слугам та тваринам. За такі криваві діяння  Катержіну було  засуджено до мученицької голодної смерті. Говорять, що душі убитих служниць (дівчата в білому) до цих пір мешкають в замку. Тут можна зустріти і привид Білої Пані - першої дружини Карла IV  білявої француженки Бланки де Валуа. Вони з королем були однолітками  і одружилися в 7-літньому віці. Знаючи  один одного з дитинства і живучи одними інтересами, вони були справді близькими людьми, хоча багато хто вважає їх шлюб тільки політичним. Бланка померла від хвороби, не доживши до 32 років, так і не народивши Карлу спадкоємця, лише 2 доньок. 

Гуляючи замком, ви обов’язково почуєте одну з найпопулярніших легенд Карлштейну про сліпого музиканта та справжню дружбу. Він грав на лютні в замку, і його скрізь супроводжував відданий собака. Під час візиту  до замку Бруншвіцкого князя, його слуга вирішив отруїти свого пана.  На бенкеті він передав йому келих з отрутою, та князь запропонував його музикантові, бажаючи віддячити за прекрасну музику. Коли музикант підняв келих до своїх губ, собака застрибнув до нього на коліна і випив все вино. Через декілька хвилин відданий пес помер, врятувавши життя хазяїну. Та музикант помер через декілька днів, затуживши за своїм собакою.

Як не дивно, окунутися з головою в життя середньовічного замку можна і в наш час, завітавши на свята (Різдво, збір винограду, День музею) до Карлштейну. Святкова програма з народною музикою, танцями, театром і піснями залишає незабутнє враження. Біля підніжжя замку розкидається історична ярмарка, де можна придбати чеський національний товар та  добре підкріпитися. Ви ще довго згадуватимете ковбаски,  пряники,  мед та карлштейнське вино. І звісно ж, розповіді  місцевих жителів про дивовижну фортецю та її володарів. Але пам’ятайте, історія найвідомішого чеського замку – це поєднання правди і вигадки, і деколи буває важко відрізнити одне від іншого.

Теги:

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати