«Сонячність» поета Василя Вовчка

Вшанувати поета прийшли його колеги та друзі, а також студенти. Саме для останніх працівники бібліотеки продекламували вірші ювіляра, бо саме через  творчість  можна збагнути особистість письменника. 

Василь Вовчок народився в селі Нижній Бистрий на Хустщині  в сім’ї лісоруба. Закінчив  Хустське  педучилище і філологічний факультет Ужгородського університету, працював літературним  редактором газети «Молодь Закарпаття», на будівництві Теребле-Ріцької ГЕС, очолював Закарпатську організацію Спілки письменників.

«Дуже важливо відмітити ювілей письменника, віддати йому шану за його духовну спадщину та  добрі вчинки, а їх було чимало», - розповідає голова обласної організації Спілки письменників України Василь Густі.  Письменник згадує, що після першого знайомства з Василем Вовчком  в Ужгороді той повів його у бібліотеку, яку називав храмом. Вовчок був прекрасним поетом-піснярем. Написані ним пісні і донині є в репертуарі заслуженого академічного Закарпатського народного хору і співають їх по всьому Закарпатті. Василь Юрійович запам’ятався як особистість світла, сонячна, небайдужа до чужих бід. Наприклад, багато письменників краю донині вдячні йому за допомогу в отриманні квартир. Відзначив голова Спілки і надзвичайне чуття колеги  віднаходити справжні таланти. Так сталося з Петром Скунцем, якого Вовчок привів до Ужгорода і переконав подавати документи не на медичний факультет, а на філологічний. І коли на першому курсі у 18 років  вийшла перша збірочка майбутнього лауреата Шевченківської премії, то у цьому була велика заслуга Вовчка. 

 
Щодо літературного спадку, то у всіх куточках краю  його творчість сприймали, вона було близькою і зрозумілою трудовому народу. Інколи критикують Вовчка за те, що він оспівував радянську владу, але ж на той час, коли приєднали Закарпаття до УРСР, він, як і багато інших бідних сільських хлопчаків отримав можливість здобувати освіту  безкоштовно і читати книжки українською мовою. Він був сином свого часу і сприймав його по-своєму. Він такий, як він є, і  за це ми його любимо і цінуємо. Не зважаючи ні на що, творчість Вовчка щира, сонячна, чиста, недаром  домінуючий образ у його творчості - це сонце.
 
За словами відомого літературознавця і критика  Надії Ференц, яка  досліджувала творчість Вовчка, все, про що писав Василь Юрійович, несе відбиток його біографії. Ми живемо у дуже драматичний час, коли вирішується доля держави. Поезія не може бути осторонь долі держави, народу. Тому, якби був живий Вовчок,  переконана кандидат філологічних наук, він би точно відгукнувся на ці події, які ми бачимо сьогодні на майдані. Вовчку довелося жити у різних державах. Він народився у часи Чехословаччини, потім пережив шестирічною дитиною події Карпатської України, але основний його період життя і творчості припадає на радянський період. Перша книжка Василя з’явилася на світ у 1956 р., коли він мав 23 роки. Тоді молодий поет писав про те, чим жив: про рідну матір, сестру, про красу карпатської природи, про вівчарів, які були йому близькими і дорогими. І  він їх згадував у продовж багатьох років своєї творчості. Ці теми, які були започатковані у збірці «Добрий день», продовжилися і в наступній збірці з поетичною назвою «Веселки воду п’ють». Василь Вовчок повернувся з війська і зрозуміло, що він не міг оминути військову тематику. Була там  і тема  дружби, Вірменія і туга за рідними Карпатами. А ще писав він і про те, якою має бути поезія. Поет казав,  що його вірші «злющі, різкі, але вони не полохливі, як рибка у відерці». Мине час і він скаже, що не любить слів солодких, як патока, він уявляв собі поезію як боротьбу, як відстоювання чогось. Але Вовчок не лише трибун, він і глибокий лірик. Про це свідчить його поезія, присвячена матері. Ці вірші вражають і западають в душу. Він писав і гарну інтимну лірику.

Є у творчості Вовчка періоду незалежності  України багато творів присвячених нашому часу – гумористичних та сатиричних. Мова у цих віршах уже йде про негаразди нашої держави. Але Вовчок не встиг завершити свою текстобіографію, бо  прожив небагато. Яким він був по житті, таким був і в поезії. Поет був людиною вразливою, емоційною, неординарною та сонячною (сонячність проходить через усю його лірику). Він оббивав пороги різних установ, щоб допомогти іншим,  критично ставився до своєї творчості,  не переоцінював себе. Дбав  про підростаючу зміну. Вовчок вже був легендою, будучи студентом. Вже на другому курсі  він керував літературною студією, завдяки йому вийшло кілька гарних альманахів, до яких увійшли  поетичні, прозові твори і навіть критичні статті. Він причетний до долі багатьох літераторів.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати