ВАТИКАНСЬКІ СКАРБИ

Територія центру Католицької Церкви та резиденції  її голови Папи Римського становить всього-на-всього 0,44 кв. км, а число постійних жителів складає приблизно 800 чоловік, 450 з яких носять духовний сан. Розташована Апостольська Столиця (так ще називають Ватикан) в західно-центральній частині Риму в Італії, на Ватиканському пагорбі, що отримав свою назву ще у дохристиянські часи, та прилеглих до нього  Ватиканських полях. Саме на пагорбі побудовані  знамениті на весь світ базиліка Святого Петра, Сікстинська  капела і Ватиканські музеї – найдорожчі скарби Святійшого Престолу.

Ватикан – це не тільки релігійний центр, а грандіозний архітектурний комплекс, де храми і палаци   з безцінними  шедеврами переплітаються з витворами садово-паркового мистецтва. Тому цінителі  прекрасного тут отримують такий же екстаз, як і релігійні паломники. Разом вони складають 4-мільйонний натовп, який відвідує міні-державу щорічно. Якщо вдатися до математичних підрахунків, то виходить, що на 1 мешканця Ватикану припадає 5 тисяч туристів. Такими показниками не може похвалитися  жодна країна світу.

Традиційно знайомство з Апостольською  Столицею розпочинається з площі Святого Петра, яка служить урочистим входом у Ватикан. Обрамлена  колоннадами  у вигляді двох симетричних півкругів грандіозна площа створена архітектором Джованні Берніні (зауважу, що ім'я Берніні у туристичних екскурсіях Ватиканом, згадується дуже часто, бо відомий митець пропрацював тут із перервами майже 50 років) в 1656—1667 роках з єдиною метою - вмістити дуже багато віруючих, що приходили до собору Святого Петра, щоб отримати папське благословення чи взяти участь у релігійних святах. Й справді – відвідувачів тут вистачає. Навіть о 7.00 ранку близько двох сотень  туристів вже фіксують фотоапаратами статуї святих, що увінчують кожну колону. Дійсно,  розміри площі вражають - 198 × 148 м.  Але по-справжньому оцінити велич творіння Берніні можна із вершини куполу базиліки Святого Петра, коли Ватикан сприймається в контексті міста. В 1930-их роках прем'єр-міністр Італії Беніто Муссоліні проклав з центру Риму на площу широку вулицю Примирення. Символічно, що вулиця з площею з висоти нагадують замочну щілину. І не дарма - кожен відвідувач тут обов'язково відкриває щось нове для себе.

Ватикан завдячує Муссоліні і своїм другим народженням після розпаду Папської держави (утворена у VIII ст.) у 1870 році, коли утворилася сучасна держава Італія, а Рим став її столицею. У 1929 р. після Латеранської угоди Муссоліні з папою Пієм ХІ  Святійший Престол став сучасною державою Ватикан.

У центрі площі розташований обеліск, привезений римським імператором Калігулою з Єгипту. Це єдиний обеліск у місті, який простояв в незмінному вигляді аж до Відродження. Середньовічні римляни вважали, що в металевій кулі на вершині обеліска зберігається прах Юлія Цезаря. Про обеліск розповідають різні легенди, але те, що він виконував роль гномона – давнього астрономічного інструменту – це не вигадка. Підтвердженням цього служать промені, що  розходяться від обеліска по бруківці. 

Роздивившись колони та обеліск,  прямуємо до найбільшого католицького храму світу  - собору Святого Петра. Раніше на місці, де стоїть храм, розташовувалися сади цирку імператора Нерона. Перша базиліка була побудована у 324 р. за правління першого християнського імператора Костянтина. До неї перенесли рештки Святого Петра, який, за легендою, прийняв у 66 р. мученицьку смерть в цирку Нерона. У другому соборі 800 р. папа  Лев ІІІ коронував Карла Великого Імператором Заходу. Ця древня базиліка достояла аж до XV ст., але через аварійний стан будівлі на її місці вирішили збудувати новий величний собор, що мав затьмарити всі тодішні  храми.
Майже всі великі архітектори Італії почергово з 1506 р. брали участь у проектуванні та будівництві собору Святого Петра: Донато Браманте, Рафаель, Бальдассаре Перуці, Антоніо да Сангалло. У 1546 р. керувати будівництвом випало Мікеланджело, який повернувся до ідеї центральнокупольної споруди. Він звів барабан центральної бані, але саму баню добудували  уже після його смерті. Сучасного вигляду собор набув у XVII ст., коли  за вказівкою папи Павла V архітектор Карло Мадерно повернувся до форми латинського хреста, пристроївши до будинку тринефну базилічну частину та побудувавши фасад розміром 45х115 м, який приховав баню.

Щоб потрапити до собору, потрібно пройти контроль безпеки (жодних гострих і колючих предметів) та дресс-контроль (плечі і ноги вище колін мають бути прикриті одягом). Хоча охоронці роблять свою роботу дуже швиденько, хвилин 20 довелося стояти в черзі, підставляючи вранішньому сонцю усміхнені обличчя і не знаючи, що півдня доведеться ходити із задертою головою, розглядаючи шедеври.

Перше, що вражає, потрапляючи до базиліки та Ватиканських музеїв, - це величезні розміри: будівель, статуй, картин, фресок... – одним словом ВСЬОГО. А  друге - це багатство оформлення. Загальна довжина собору становить 211,6 м, тож уявіть собі скільки статуй, вівтарів, надгробків та творів мистецтва тут знаходиться. Перелічувати усі забракне часу. Згадаю тільки деякі: статуя св. Петра XIII ст., якій приписують чудодійні властивості, шедеври Берніні - величезний, заввишки 29 м балдахін, п'ятиметрова статуя св. Лонгіна, кафедра та крісло св. Петра, надгробки папи Урбана VIII та Олександра VII, шедевр Мікеланджело - мармурова скульптура "П'єта", створена ним  у 25-річному віці. Велику цінність має створений у 1490-х рр. скульптором Антоніо Поллайоло надгробок Інокентія VIIІ, один з небагатьох пам'яток, що збереглися із старої базиліки.  У соборі міститься і надгробок маркграфині Матільди Каноської, першої жінки, яка мала честь бути похованою у цій базиліці, та надгробок останніх представників шотландської королівської сім'ї  Стюарт.

В день мого відвідання собору 29 квітня перед головним вівтарем базиліки було розміщено тіло 264-ого папи  - Івана Павла II, якого 1 травня було причислено до лику Блаженних.  Поляк Кароль Войтила став не тільки першим в історії Папою-слов'янином, але й  першим сучасним понтифіком, який молився в синагозі. Для України Іван Павло ІІ увійшов в історію, насамперед, беатифікацією мучеників комунізму. У 2001 р.  під час візиту в Україну він беатифікував 28 служителів  Української греко-католицької церкви, серед яких і єпископ Мукачівської єпархії Теодор Ромжа.

Гадаю, мало хто із відвідувачів собору відмовить собі і задоволенні піднятися на оглядовий майданчик, розміщений на центральній бані базиліки. Для бажаючих залишити відбитки своїх ніг на кожній сходині підйом обійдеться в 5 євро, а для тих, хто береже свої сили для нескінченних Ватиканських музеїв, діє ліфт за 7 євро. Але і їм доведеться останні 320 сходин долати вузенькими похиленими сходовими лабіринтами. Зупинитися і перепочити тут немає можливості, бо людська цікавість наступає тобі на п'яти і ти змушена йти вперед, щоб не створювати затору.

Мимоволі на згадку приходять рядки із пісні Висоцького "Вершина": "Весь мир на ладони - ты счастлив и нем И только немного завидуешь тем, Другим - у которых вершина еще впереди".  І справді, розчарованих краєвидами, що відкриваються з оглядового майданчика, я не зустріла. Віддихавшись на вершині собору і роздивившись територію Ватикану, щасливі спускаємося донизу.  Близько обіду площа Святого Петра вже повністю заповнена людьми, що бажають повторити наш шлях. Подумки дякуємо нашому гіду, що привів нас сюди так рано, позбавивши тим самим необхідності стояти годинами у  черзі.

Далі нас чекає великий палацовий ансамбль XV-XVI століть: капела Миколи V, апартаменти Борджиа, Сікстинська капела із фресками Мікеланджело і Ботічеллі, Лоджії і Станці, розписані Рафаелем та його учнями, величні палаци Бельведера і Сан-Дамаццо, Священні Гроти, де поховано багато пап ранніх століть християнства і три останніх папи, Папський палац, знаменитий музей Піо-Клементино, Пінакотека, Ватиканська бібліотека, у якій виставлені найдавніші книги в світі, та ще десяток інших відомих музеїв.

Щоб потрапити до цієї скарбниці творів мистецтва, які століттями збиралися папами, потрібно звернути від собору вліво і прямувати  вздовж височенної стіни - кордону Ватикану і там,  де побачите найбільше зібрання людей,  знаходиться вхід у Ватиканський (Папський) палац. Знову проходимо контроль безпеки і мандруємо сотнями кімнат, кількома каплицями, музеями і папською бібліотекою.

Дух перехоплює від  відомих полотен епохи Ренесансу, античних скульптур, величезних розмірів гобеленів та колекції стародавніх географічних карт (їх розміри вимірюються метрами). Тут можна побачити від давньоєгипетських, сирійських, античних реліквій до колекції яєць Фаберже. Для цінителів мистецтва тут справжній рай – і одного дня, напевно, замало, щоб насолодитися  всіма шедеврами.  

І ось людський потік нарешті нас плавно доносить до перлини Ватикану - Сікстинської капели, яка протягом кількох століть була каплицею при Папському палаці. Капелу названо на честь папи Сікста IV, на замовлення якого вона була споруджена у XV ст. Саме тут проходять конклави кардиналів, які обирають нового понтифіка. Але головною цінністю капели є фрески найіменитіших художників епохи Відродження, якими оздоблені стіни і стеля.  Із 16 фресок збереглося до нині лише 12. І найціннішими із них є дві фрески Мікеланджело, над якими він трудився більше 9 років.

Одна з них, що зображує знамениті сцени від створення світу до потопу, розташована на стелі і займає понад 500 квадратних метрів. Друга, що вважається найбільшою фрескою у світі, знаходиться на вівтарній стіні і змальовує Страшний суд. Протягом століть на безцінні зображення осідали кіптява  від постійно палаючих  свічок, тому в 1980-х роках капелу закрили на реставрацію, яка тривала близько 20 років. І хоча її результати було піддано критиці із-за неприродної яскравості фарб, запалити свічку ви вже тут не зможете, як і не зможете забути всього того, що ви тут побачили.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати