Шанс померти на вулиці

Уявімо до біса стандартну, банальну, але реальну ситуацію, яку хоч раз у житті, впевнений, бачив кожен: йдемо містом, а серед дороги валяється людина. І що думаємо найперше? Нажрався, скотина. І рушаємо у своїх справах далі. Думка, що людині можливо дійсно стало погано і алкоголь там ні до чого, прийде десь потім. Можливо прийде.

Шанс померти на вулиці

А як виявити, що з людиною, котра нерухомо валяється, насправді?.. Чи справа перехожих це з'ясовувати?.. Що нам взагалі робити, коли стаємо мимовільними свідками такої картини?.. Це ті питання, на які відповідь кожен дає собі сам. У громадянському суспільстві, на суб'єктивну думку, обов'язок у громадянина повинен бути один — повідомити про факт побаченого у відповідні служби.

Але чи є у нас такі?.. Напевне, ні. У швидкій, знаю на власному досвіді, відразу відмовляться приїжджати. Доводиться дзвонити у міліцію. При чому не зі словами “людині може погано” (бо тоді відмовляться приїжджати і вони — теж знаю з власного досвіду), а з першою фразою — “серед дороги підозріло лежить тіло”.

Нещодавно, повертаючись з роботи темним морозним вечором, побачив жінку, що валялася біля спорткомплексу “Юність”. Спочатку пройшов мимо. Далі подумав — замерзне ж, дурепа. А може уже замерзла. Може отруїлася. А може впала, і розбила голову. В таку мить в голові виникає багато “може”. Подзвонив на “102”. Повернувся на “місце події”. Доти “тіло” додумалася підняти інша перехожа (зізнаюсь, з мене надавач першої меддопомоги ніякий). Виявилося, що зі здоров'ям жінки, котра щойно валялася, все гаразд, просто занадто хильнула і вирішила поспати серед дороги. При мінусовій температурі на вулиці. Ставши на ноги і нічого не тямлячи, п'яна жінка послала куди подалі і мене, і іншу перехожу, та пішла собі далі. Через три хвилини після цього приїхав викликаний мною наряд міліції. Міліціонери виявилися хорошими і приємними людьми — одразу подякували за небайдужість до перехожих і дзвінок до них. “Ви думали, що їй погано, а їй дуже навіть добре”, — пожартував один із правоохоронців. Міліціонери поїхали вглиб дворів, намагаючись наздогнати жінку — згідно з Законом вона є порушницею громадського спокою і мала б сплатити за це штраф.

У мене ж після того виникли думки про наше суспільство. Може краще у майбутньому у подібних ситуаціях не робити нічого?.. Не турбувати ні міліцію, ні швидку, ні ще когось, коли бачитиму, коли хтось валяється під ногами пішоходів... Для чого?.. “Потерпілі” не подякують, а ще й облають...

І чим більше в нас таких думок і людей, котрі їх провокують, тим більше шансів померти на вулиці у того, хто дійсно впав через серцевий напад чи якусь іншу недугу. Питаю  себе: доки житимемо у таких реаліях?.. Відповіді на нього поки не знаходжу.

20 березня 2010р.

Теги: алкоголь, перехожий, міліція, валятися, швидка

Коментарі

Юрій 2010-03-26 / 22:16:00
На жаль, в таких прикладів в моєму житті бувало багато. Через потребу тримати організм в формі (спортивне минуле) багато ходжу пішки, інколи бігаю, інколи - на велосипеді, і нерідко бачу таких людей. Завжди викликаю тільки міліцію.

местный 2010-03-22 / 11:54:00
Ярослав, как это ни прискорбно, едва ли не каждый из нас может привести такую историю из своей жизни. И что самое страшное, это не только наша черта... Родственники моей жены - русские, "мацкали", был у них этой зимой. В соседнем доме мужчина замерз на пороге своего подъезда. Не алкоголик, не наркоман и даже не больной - вечером шёл с работы, поскользнулся, ударился, болевой шок. Вечерние температуры были за -30С. Пока жена и дети обзванивали все больницы он умирал в 2-х шагах. Жуть в другом - рядом с телом на снегу - дорожка от следов. Мимо так себе прошли... Достаточно было не то что затащить его в подъезд - по домофону номер квартиры набрать. Нет... Хомо советикус... Здохни ты сегодня, а я завтра... Меня также угораздило там зимой поскользнуться и подвернуть ногу... Нет, ну через время я поднялся... никто из прохожих на людной улице даже не остановился... Честь Вам и хвала, Ярослав, что Вы отличаетесь от нашей совковой толпы!

Ч.О. 2010-03-21 / 16:03:00
Ти все правильно зробив. Краще 100 раз "нарватися" на лайку, чим через байдужість (бездіяльність) дати комусь померти. Врятоване життя бодай 1 людини за весь твій вік таки того вартує.

В.С. 2010-03-21 / 15:34:00
І тобі того самого! Головне - давайте позбудемося нашої байдужості! :)

Ярослав Гулан 2010-03-21 / 10:07:00
Як бачимо із усіх наведених історій, за які я вам дякую, проблема не лише у байдужості людей, а і у байдужості медиків. Так, нерідко, вони відмовляються приїжджати або їдуть так, що хворий може їх і не дочекатися. Найцікавіше, що медики списують усе на відсутність у них людей, часу, і машин швидкої. Може повторюся з тим, що було в основному тексті, а моя порада - якщо медики категорично відмовилися приїхати, дзвоніть у міліцію з повідомленням, що людині не погано, а просто вона підозріло лежить на дорозі. Ті на таке повідомлення просто зобов язані приїхати - якщо вони на місці події самі викличуть швидку, то ті вже точно приїдуть.




Ну а тепер трішки того, що мало б бути реальністю - якщо приїхала швидка, а людина просто п яна, одразу ж викликається міліція, яка п яного заарештовує, відтак той потім має відшкодувати гроші принаймні за витрачений бензин. Це щодо літа. А зимою навіть коли людина п яна - викликайте не швидку, а міліцію - принаймні людина не замерзне. Але так само на неї складуть протокол.



Ще раз всім дякую за свої історії і думки.



Всім - міцного здоров я!

as om 2010-03-20 / 23:07:00
Міліціонери виявилися хорошими і приємними людьми - одразу подякували за небайдужість до перехожих і дзвінок до них. "Ви думали, що їй погано, ...

найемоційніший фрагмент - культура в міліцейській формі . Світ міняється !

Читачка 2010-03-20 / 22:39:00
Моя історія.



В році 2002, спекотного літнього дня, я вийшла з автобуса на проспекті (навпроти автостанції). Швидко йду (хочу, щоб відчепився надокучливий попутчик), пройшла пару кроків, в очах потемніло, притулилась до тротуарної огорожі і зсунулася.



Це був білий день, я охайно вдягнута ( коса до пояса, голуба сукня, білі босоніжки, біла сумка). Надокучливий попутчик (дай йому Бог здоров'я!) приніс води з залізної будки-кафе. Коли прийшла до себе, то побачила, що валяюсь в ногах трьох жінок, які гидливо відступивши, не припиняли розмови.

В.С. 2010-03-20 / 22:24:00
До Пальми


Оце точно, треба було їм сказати, що це відомий крутяк лежить! Тоді б щвидко приїхали, в надії на високий гонорар!

пальма 2010-03-20 / 22:13:00
Гіпократівці в першу чергу, бо у них відповідь одна: не платять зарплату. А Гіпократу платили вчасно. немає грошей, немає і допомоги. Спочатку заплати, а вже потім вмирай! :)

Оксана 2010-03-20 / 22:12:00
Визначити що саме з людиною, яка лежить на вулиці, складно...

Але, саме так йдучи зранку на роботу "зхватив" серцевий напад батько моєї найкращої подруги, перехожі байдуже проходили і навіть не підійшли до нього, мабуть теж думали, що хильнув... Знайшли вже через 2 годи...врятувати не вдалося, через людську байдужість чи долю? Після того завжди підходжу до людей, які лежать на вулиці, а можливо саме Я спасу життя людині, годувальника сім'ї, батька, хлопця, сина, брата тощо... Не будьте байдужими...

Евеліна 2010-03-20 / 22:08:00
Гарний виклад, Славку.



Як на мене, проблема у нашій байдужості і не бажання брати на себе чужі проблеми.

В.С. 2010-03-20 / 21:42:00
У мене була схожа ситуація. Знайомий десь о 21.00 йшов на роботу і побачив непритомного хлопця, який лежав біля тротуару. Підійшов ближче - побачив, що голова у юнака розбита (специфічного алкогольного запаху не було!!!). Ми одразу почали викликати швидку, проте мінімум 45 хвилин її не було (при нормі, здається, 8 хв у межах міста, а подія трапилася в Ужгороді). Я тричі телефонувала у швидку, пояснювала, що ситуація критична! І ноль реакції. На жаль швидку дочекати знайомий не мав змоги, він попросив перехожих побути біля юнака, доки приїдуть наші "супершвидкі" лікарі. Чим закінчилася історія не знаю, але висновок один - не тільки прості люди байдужі, але й "гіпократівці".

пальма 2010-03-20 / 21:25:00
Ну і добре, що Ви потурбувалися, і дай Вам Бог здоров'я.Ніхто не знає коли і в яку ситуацію попаде, а Господь добрі вчинки вертає сторицею.


У мене, від байдужості прохожих, на набережній, помер сусід від серцевого нападу.У нього був великий тиск.Тому радію з того, що є ще такі люди, як Ви у нашому жорстокому світі.


Ярослав Гулан
Публікації:
/ 1«Хтозна-онлайн». На Закарпатті збільшується кількість анонімних сайтів
Право журналіста на інформацію. Захищати чи ігнорувати?
/ 10«Комунальна» журналістика Закарпаття:
/ 4Закарпатські джинсовики – банки, магазини, політики
Інтернет-ЗМІ Закарпаття: ситуація покращується
/ 9Редакція закарпатської газети – редактора та верстальника достатньо?
Журналіст знає, корупціонер боїться
/ 6На друковане слово грошей вистачає не усім
Газетна листівка під двері. Це краще, ніж джинса
«Реклама» обласної влади на Закарпатті обійдеться у 48 тисяч на місяць
На Закарпатті слово під загрозою контролю. Але вихід є
/ 2Державні і комунальні ЗМІ – у вільне плавання. Або ж в історію
/ 1Сайту Ужгородської міської ради «допомагає» приватний веб-ресурс. Чи це етично?
/ 2Мерський фінал в Ужгороді
/ 4Набережна Незалежності у приватній власності?
/ 10За скільки продали землю у центрі Ужгорода?
/ 5Ужгородські регіонали уже поклали око на дитячу вузькоколійку?
/ 12Чи скаже мер Ужгорода, де я живу?
/ 1Хто лукавить про автономне опалення – ужгородська влада чи регіонал?
/ 5Що приховує від людей сільський голова Поляни?
/ 9Украсти від ужгородців останню аптеку? Дозволено
/ 3Навіщо «Падіюн» подарували області?
/ 23Маршрутки й далі вирішують, як їм їздити
/ 16 Сміттєві афери в Ужгороді
/ 11Ужгород – приклад тепла?
» Всі записи