Під напругою

Зрозуміло, агрегат потрібний, тим паче в житловому мікрорайоні, що інтенсивно освоюється забудовниками. Матоли і самі за те, аби з подачею електроструму не було проблем ані в них, ані в сусідів. Питання в іншому: чому об’єкт встановили на їхній землі? Причому, без жодного погодження з їх боку і без жодного офіційного повідомлення на їхню адресу про потребу вилучення частини належної їм ділянки задля встановлення на ній об’єкта енергопостачальної компанії.

Матоли звернулися з цього приводу до міської ради як розпорядника земель, що пребувають у її територіальному підпорядкуванні. Засвідчили цілим пакетом документів власне приватне право на згадувану ділянку і письмово попросили відповісти щодо правомірності вилучення понад однієї «сотки» землі з належної їм площі.

За місяць не забарилася й відповідь за підписом міського голови І. І. Ланьо: «На Ваш лист від 27.07.2012 за №1048/02-10 виконком Свалявської міської ради повідомляє, що рішенням 5-ої сесії 6-го скликання від 27.01.2012 року за №325 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,0012 га, для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд передачі електричної та теплової енергії по вул. Б. Хмельницького, б/н в м. Свалява ПАТ «Закарпаттяобленерго» - юр. адреса: с. Оноківці, вул. Головна, 57 Ужгородського району».

Навмисне подаємо текст відповіді за підписом І. І. Ланьо повністю, аби уважний читач звернув увагу на стилістику офіційного документу, народженого в надрах свалявської мерії. А для цього зробимо переклад його на звичайну, не бюрократичну мову. Отже, Матоли запитали: «Чому на нашій землі без нашого дозволу поклали трансформатор?». Мер відповів: «Ми дали лише дозвіл на проект, і лише на 0,0012 га». Принаймні так це виглядає за версією міського голови. Але ж трансформатор стоїть, та ще й під напругою. Матоли просять міськраду переконатися в цьому і відрядити комісію, яка б розібралася в ситуації на місці. «Комісія» складалася з одного спеціаліста земельного відділу міськради, який повідомив власникам наділу, що землю у них не відібрано, а зміщено її межі в бік і за рахунок сусідньої ділянки. Отакої! А сусід дав на це згоду? Мало того, в надрах земельного відділу міської ради народився новий документ, що мав би, по ідеї, виправдати дії місцевого самоврядного органу – акт про перенесення меж земельної ділянки в натурі від 25.07.2012. Суть його полягає в тому, що, буцімто, у 2008 році геодезичною службою було неправильно визначено межі належної Матолам ділянки. Виходить, що в 2008 році геодезисти помилилися, а в 2012 році свою ж «помилку» і виправили. Це щоб Матоли не задавали зайвих запитань. Але запитання залишаються. І перше з них: якщо ділянка була в 2008 році внесена в кадастр, отримала там відповідний номер, про що її власникам відділ земельних ресурсів України в місті Сваляві видав довідку №178/01-13 від 5 лютого 2008 року, то хто тепер повинен переоформлювати документи на неї, хто повинен за це платити? Матоли чи відділ земельних ресурсів?

У місцевому підрозділі енергопостачальної ПАТ (приватного акціонерного товариства) давати хоч якісь пояснення щодо трансформатора відмовилися. Сповістили лишень, що в іншому місці встановити його не могли, бо, мовляв, у такому випадку агрегат не забезпечив би необхідної потужності. Наче це мав бути клопіт Матол.

Матоли взялися до детальнішого вивчення «трансформаторного питання». І з’ясували дещо.

По-перше, трансформатор повинен мати так звану обмежувальну зону, радіус якої має становити понад десять метрів (залежить це від потужності трансформатора). Тобто автоматично ця обставина (точніше – вимога, яка передбачена технічними умовами подібного будівництва) тягне за собою неможливість використання Матолами, окрім уже згаданої «сотини», ще більшого масиву земельної ділянки. Мало того, у випадку, якщо Матоли матимуть намір що-небудь збудувати на своїй же землі, швидше за все, не отримають дозволу від тих же міських установ та служб, які регламентують індивідуальну забудову.

По-друге, обмежувальна зона довкола трансформаторних установок повинна бути забезпечена ще за санітарними нормативами. Від потужності трансформаторів залежить рівень шуму, який поширюється довкола установки. Так, для трансформаторів напругою 10 кВ, навіть за умови виконання заходів по захисту довкілля від шуму, відстань від них до житлових і громадських будівель повинна становити не менше 10 метрів. А що то є, власне, «заходи по захисту від шуму»? Це «кожух», споруда з цегли, із відповідною звукоізоляцією, яка повинна немов ковпак закривати трансформатор. Простіше кажучи, трансформатор мав знаходитися у трансформаторній будці. Про неї електрики не подбали. Мабуть, завадила нестача власних будматеріалів у енергопостачальної організації, бо ж енергетики змушені були, за словами Івана Матоли, скористатися ще й його гравієм, заливаючи бетонну «подушку» під трансформатор.

По-третє. Шум – то ще півбіди. Значно серйозніший вплив на живі організми та довкілля в цілому має електромагнітне випромінювання (ЕМВ), надзвичайно потужним джерелом якого є трансформатор та силові кабелі, особливо ті, які підключені з порушеннями санітарних норм. Для Матол та їх сусідів через дорогу встановлений просто неба трансформатор – як реактор уповільненої дії. Науковці стверджують, що ЕМВ викликає у людей головні болі, підвищену втомлюваність, негативно впливає на роботу центральної нервової системи, гальмуючи умовні й безумовні рефлекси, змінює біохімічні показники крові, порушує нормальну роботу серцево-судинної системи, зрештою, викликає ракові захворювання. І це аж ніяк не страшилки. Час безпечного перебування людей в зоні електромагнітних полів встановлений відповідними санітарними нормами. Так, при напруженні електричного поля від 10 до 15 кВ/м людині дозволено перебувати всередині нього не довше 90 хвилин на добу. Встановлюючи потужний трансформатор без захисної «коробки» у безпосередній близькості від жител і дворів мешканців вулиць Молодіжної і Затишної, чи хтось розрахував для людей, що там повинні прожити все життя, гранично допустимий час перебування їх біля їхніх же жител з огляду на наявність постійно діючого потужного джерела електромагнітного опромінення?! Чи хтось вжив заходів на попередження шкоди для їхнього та їх дітей здоров’я?! Запитання, як бачимо, залишається поки що риторичним.

Насамкінець, треба зазначити, що трансформатор можна було б встановити і не на приватній землі, а на землі, що знаходиться у постійному користуванні – ріллі, яка розташована приблизно за 100 метрів від будинку Матол. Безумовно, були й інші варіанти, технічно придатні для енергетиків. Може, треба було дещо більшу суму коштів передбачити на реалізацію проекту, який би не шкодив людям. Та електрики пішли іншим шляхом – встановили трансформатор за рахунок коштів Матол. Саме так, бо ж ділянку, яку Матоли придбали за «живі» гроші, вони фактично вже втратили. Натомість, набули клопіт – як захистити себе і дітей від електромагнітного випромінювання. А заразом – і від чиновницького зухвальства та свавілля.

Нині проблему незаконного встановлення трансформатора вивчає прокуратура району. Може, хоч правоохоронцям енергетики покажуть дозвільні документи, на основі яких вони встановили трансформатор на приватній земельній ділянці. Бо власникам ділянки вони не змогли показати жодного. З чого напрошується висновок: трансформатор стоїть не там, де йому належить, а отже, його слід перенести туди, де він не завдаватиме шкоди людям. І Свалявська міська рада мала б у цьому питанні піти назустріч мешканцям міста, а не відповідати заявникам у стилі «Йдіть туди, самі не знаємо куди». Зрештою, приватна власність у нас охороняється законом, як і право людей на здорове середовище.  А якщо це не так, то люди знайдуть, куди піти і з кого спитати.

Теги: Свалява, трансформатор, напруга, свавілля

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати