Перлиною свята став виступ вокального ансамблю місцевої школи мистецтв «Глорія», яким керує Тетяна Іллар. Цей колектив, вже добре відомий у районі та й за його межами, славиться своїм вишуканим репертуаром. Присутні нагородили цей чудовий колектив дружніми оплесками. Тепло зустріли шанувальники пісні солісток Ельвіру Данко та Каріну Зінич.
Не обійшлося свято без найдорожчого надбання села - вихованців дитячого садка. Діти — наша радість, наше майбутнє. І місцева сільська рада робить все для того, щоб малята мали все необхідне. А як раділи батьки, спостерігаючи за виступами своїх діточок!
Програма свята була різножанрова. Крім співаків, виступали і танцювальні групи (старша і молодша) з танцями «Турецький» і «Циганський».
До коритнянців завітали сусіди з Часлівців. Звучали щирі вітання, найкращі побажання. І знову на сцені самодіяльні артисти,музиканти, скрипачка Жужанна Югас, акордеоніст Даніел Сорока.
Уся концертна програма була наповнена патріотичними почуттями, любов'ю до України.
Моя найкраща в світі, Україно,
Я твій маленький тонкий пагінець,
Люблю тебе всім серцем, Україно,
Мій край для мене -
батько і мудрець.
Пісня «Добрий день, матусю Україно» у виконанні вокального ансамблю «Глорія» викликала бурю овацій.
Йшлося на святі про історію села. Привітали з 90-річчям Єлизавету Шалату та Ганну Ганич.
Багаті Коритняни на щирих шанувальників спорту. Тому й святкові спортивні змагання були різнопланові. Перше місце з шахів зайняв Микола Лелекач, з волейболу - команда з вулиці Духновича, з футболу- команда з Кінчеша, з гирьового спорту - Юрій Дубей, з тенісу - Іван Чікут, з перетягування канату - команда з Кінчеша.
Список спонсорів свята був довжелезний. Це свідчить про те, що в Ко-ритнянах живуть дружно, поважають свого сільського голову Івана Вайду, своїх депутатів.
Присутні належно оцінили бограш Івана Цебера та Миколи Булока. Не один присутній, крім розваг, цікавився історією села, особливо його оригінальною назвою. Виявляється, вона пов'язана з болотними черепа-хами-коритницями, яких було завжди багато у місцевій річці. їх давно вважали їстівними в деяких регіонах Європи, тому місцеві жителі ловили їх, відгодовували і продавали панам.
Нині тої ріки в Коритнянах вже нема. Вона колись, крім користі, завдавала і багато шкоди під час розливів своїх вод. Нема сьогодні і коритниць. Зустрічаються вони лише у притисянсь-ких болотах, але назва села Коритняни залишилася.
Мають чим і ким гордитися корит-нянці, свято бережуть свою духовну спадщину. Центром краєзнавчої роботи в селі є кімната-музей у місцевій школі. Називається вона «Світлиця» і зберігає багато цікавих експонатів, які розповідають про історію села, про його минуле та сьогодення, про його працелюбних людей.
...Допізна святкували коритнянці свій день села. Линули пісні, звучала музика, веселилася, танцювала молодь...