Щоб відновити історичну справедливість, викоренивши пережитки минулого, голова облдержадміністрації Олег Гаваші ще в грудні минулого року видав відповідний документ. Цим самим він доручив організувати роботу щодо виконання Указу Президента України про знесення пам’ятників, пам’ятних знаків, перейменування вулиць, провулків, парків, скверів у всіх населених пунктах області, присвячених діячам та подіям радянської епохи.
Назви вулиць, парків – тема доволі цікава, адже, спостерігаючи за ними в історичному ракурсі, можна дізнатися багато чого. Принаймні, за тим, як мінялися назви, одразу видно, коли і як змінювалися влада, політичний курс держави. Взяти хоча б ужгородську вулицю Загорську. Тільки за останні десятиліття вона тричі змінювала свою назву. Спершу була Фізкультурною, потім Тульською, відтак стала Загорською. Хоча для багатьох ужгородців вона й донині носить свою першу назву.
В Ужгороді багато вулиць було перейменовано одразу після здобуття Україною Незалежності. Змінилися не тільки імена діячів тоталітарного режиму, а й узагалі ті, які були пов’язані з Росією (імена деяких письменників, поетів). Так, вулиця Радянська свого часу стала Собранецькою, Енгельса – Грушевського, Горького – Другетів, Перемоги – Капушанською, площа Леніна – площею Народною, вулиця Грибоєдова – Університетською. А й справді, чому ми маємо жити, наприклад, на вулиці Леніна, якщо Україна знає своїх, не менш величних героїв, які боролися за державу.
На Закарпатті останніми роками залишалися неперейменованими ще 246 вулиць, 1 провулок та 5 площ, названих іменами радянської епохи. Та за доволі короткий проміжок часу, завдяки скоординованій роботі обласної влади, було перейменовано 100 вулиць та 3 площі. Проте найбільше вулиць, які ще носять імена діячів комуністичного режиму, залишаються в Хустському (33), Тячівському (29), Рахівському (21), Мукачівському (18) районах. Натомість 6 вулиць змінили свою назву на Берегівщині, 18 – на Мукачівщині, 44 – на Тячівщині, 6 – на Ужгородщині, 10 – на Хустщині, 13 – на Виноградівщині. Нові імена, які увіковічилися в назвах провулків, площ, вулиць, – це переважно імена відомих людей і подій української епохи.
– Як перейменовувати вулиці – вирішують місцеві громади, – каже начальник управління внутрішньої політики ОДА Володимир Дупелич. – На Закарпатті їх назвали на честь українських та угорських діячів, закарпатських відомих постатей, місцевістю, в якій знаходиться та чи інша вулиця.
Здебільшого вулиці в нас перейменували так: Комсомольська стала Молодіжною; Леніна – Шкільною, Миру, Злагоди, Головною, Центральною, Зеленою; Радянська – Іво Кут, Українською; Генерала Петрова – Ференца Ракоці; Комсомольська – Вишневою; Кірова – Перені, Дружби; Матросова – Франка; Червоноармійська – Підгірною; Свердлова – Мазепи; Ленінградська – Ерделі; Калініна – Центральною; Куйбишева – Привокзальною, Пролетарська – Кам’яною тощо.
Та для того, щоб перейменувати вулицю чи парк, потрібно не просто виготовити табличку чи вказівник, а й провести низку інших технічних процедур: внести відповідний запис у будинкову книгу, паспорт, на карту населеного пункту, в геодезичний та інший реєстри. Крім того, все це для громади міста чи села коштує ще й добрих грошей. Втім, навіть незважаючи на такі тимчасові незручності, закарпатці доволі активно сприйняли перейменування вулиць, парків, площ. Хоча, на жаль, на Закарпатті ще досі є площі та парки, вулиці і провулки з іменами людей, які були налаштовані поти українського народу. Але невдовзі й вони будуть перейменовані й носитимуть імена українських героїв.