
У межах заказника розташована однойменна гора висотою 565 м. Гора належить до так званих острівних гір, тобто вона не є частиною жодного гірського хребта чи масиву.
З трьох боків Чорна Гора оточена рівниною (Закарпатська низовина), і лише її північні схили переходять у пологе горбкувате підвищення, яке простягаються на північний схід. Уздовж східних схилів гори протікає річка Тиса, яка в декількох місцях утворила високі скелясті урвища.

На самій вершині Чорної гори розташована, згідно з місцевими переказами, унікальна печера часів тамплієрів, яку тут називають “Морське око”.
Ймовірно, вона була вирубана на Чорній горі в XV столітті. Вхід до печери – на самій вершині. Назва “Морське око” пов'язана ймовірно з тим, що у печері постійно була вода. За переказами тутешніх людей, якщо впустити качку у печеру, то випливе вона у Тисі неподалік Виноградова.

А з самої гори до римо-католицької церкви у центрі Виноградова пролягає тунель, яким рятувалися під час Другої світової війни, кажуть місцеві мешканці. Розкопки справді виявили тут фундамент готичної церкви, фрагменти укріплень і наразі понад 10 метрів підземного тунелю.
На скелястому плато Чорної гори ховаються руїни Севлюшського замку Канков – однієї з найдавніших оборонних фортець регіону. Ця фортеця, розповідає місцевев видання “Голос Карпат”, не лише контролювала стратегічний соляний шлях, а й слугувала ключовим елементом захисту кордонів Угорського королівства від набігів і феодальних чвар. Археологічні знахідки свідчать про поселення тут ще з бронзової доби, роблячи Чорну гору Закарпаття справжнім історичним скарбом для дослідників і туристів.

Цей сплячий вулкан, найтепліша точка західної України, височіє над містом і річкою Тиса, забезпечуючи природний захист і панорамний огляд околиць. Севлюшський замок, відомий також як замок Канков або Угочанський замок, був зведений на її вершині, перетворюючи гору на неприступну фортецю.
Оборонне значення Чорної гори полягало в контролі над важливими торговими шляхами, зокрема соляним маршрутом з рудників Солотвино до Європи. Замок не лише захищав кордони Угорського королівства від татарських набігів і сусідніх агресорів, але й слугував центром адміністративного та релігійного життя.

Геологічну основу Чорної Гори складають андезити, ліпарити, туфи, які місцями виходять на поверхню у вигляді стрімких скель. На цих вулканічних породах сформувалися буроземні ґрунти різної потужності. Найкраще рослинний покрив у заказнику зберігся на верхній частині гори на скелястих схилах. Панівними тут є дубові та букові ліси. Букові ліси поширені в основному на північних схилах. Крім того, на виходах андезитових порід збереглися єдині в Україні осередки ясена білоцвітого. Чагарники представлені такими теплолюбними видами, як бирючина, бруслина європейська, глід одноматочковий, дерен, виноград лісовий.

Особливо цікавими тут є осередки степових, скельних та середземноморських фітоценозів на крутих південних схилах. Тут ростуть рідкісні для Українських Карпат види, такі як вишня степова, жостір проносний, клокичка периста, зіновать австрійська, ковила найкрасивіша, гадюча цибулька гроноподібна, кукурудзка чубата, костриця борозниста, перлівка трансільванська, півники угорські та інші.
Загалом на території заказника зростає близько 400 видів вищих рослин. Для фауни Чорної Гори характерна наявність специфічних теплолюбних видів, зокрема безхребетних.

Цю публікацію створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Щасливі діти» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Проєкт «Зелені скарби Карпат» впроваджується за програмою Interreg VI A NEXT Hungary Slovakia Romania Ukraine, що реалізується в рамках фінансової програми Європейського Союзу на 2021-2027 роки.