
Тут під впливом теплих повітряних мас з Верхньотисинської улоговини утворилися унікально добрі умови для теплолюбних видів рослин.

Особливість цієї місцини помітили ще представники династії Габсбурґів, котрі полюбляли полювати та милуватися природою, а до їх послуг були простори одразу кількох сучасних країн. Та недаремно їх привабило саме урочище Кузій. Як свідчать угорські часописи, архівні матеріали та перекази, австро-угорські монархи любили проводити тут час. Помітивши тутешні особливості клімату, вони висаджували тут ясени, явори, липи, модрини, водночас зберігаючи цінні букові праліси.
Саме щоб побачити реліктові та ендемічні дерева велетенських розмірів, “білу воду” і мармурові скелі, до Кузійського заповідника приїжджають і сучасні туристи.

А найбільшою гордістю урочища є знаменитий тис ягідний.
Це вічнозелене хвойне дерево, яке може досягати до 25 метрів висоти і віку понад 3 тисячі років. Його деревина сильна, стійка, з неї у давнину виготовляли меблі, арбалети, луки і навіть гарматні ядра. Раніше тис висаджували для створення лабіринтів у парках Європи. Крім того, деревину тиса ягідного вважають бактерицидною. Тобто, вироби з нього захищатимуть від інфекцій. Можливо, саме тому народні повір’я приписують йому силу оберегу, що здатен захищати від “нечистих сил”.

Утім, інші джерела свідчать, що деревина тиса ягідного непридатна для, наприклад, дерев'яного посуду, оскільки може містити отруту. А деревина, кора і листки тиса ягідного містять алкалоїд таксин, що є отруйним для людей і багатьох тварин. Його ягоди – солодкі, але насіння в них є отруйним.
Так чи інакше, цінність деревини призвела до вирубування цього красивого дерева, яке легко розпізнати за його яскраво-червоними плодами, що залишаються на гілках аж до зими.
Тому урочище Кузій є особливо цікавим і з точки зору збереження цієї красивої рослини. Тут є близько 150 таких дерев (так, усі вони пораховані і помарковані!).

Фахівці Карпатського біосферного заповідника інформують, що на території урочища мешкають саламандри, куниці, лисиці, козулі, білки, сарни, кабани. Зрідка – ведмідь, рись, кіт лісовий. А у двох місцевих закинутих штольнях зимують декілька видів кажанів та метеликів. Спостерігати за хижими птахами сюди, як відомо, приїздив цісаревич Рудольф Габсбург, відомий орнітолог ХІХ ст., єдиний син цісаря Франца Йосипа та імператриці Єлизавети Баварської Сіссі. Він збудував тут власний мисливський палац, неподалік від річки Тиса, з видом на красиві ліси.

Мандрувати урочищем сьогодні можна з провідниками або й самостійно — тутешні добре марковані маршрути і стежки особисто дослідили, наприклад, журналісти агенції “Укрінформ”. Їхня мандрівка тривала до скелі Соколине бердо, звідки відкривається неймовірна панорама, просто знахідка як для милування красою Карпат, так і для неповторних панорамних фото. Спершу мандрівники йшли руслом потоку Кузій, а потім маркованою екологічною стежкою. Такі скелі в урочищі утворилися завдяки смузі мармуроподібних вапняків юрського періоду, що виходять на поверхню.
В урочищі є і невеликі водоспади, а також дивовижний “білий потік”. Вода тут цілком біла на вигляд через те, що тече по білій породі – це вже згадані мармуроподібні вапняки, котрі можуть містити вкраплення золота.

Цю публікацію створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Щасливі діти» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Проєкт «Зелені скарби Карпат» впроваджується за програмою Interreg VI A NEXT Hungary Slovakia Romania Ukraine, що реалізується в рамках фінансової програми Європейського Союзу на 2021-2027 роки.