5 замків протягом 18 місяців досліджували науковці факультету історії та міжнародних відносин УжНУ Володимир Мойжес, Ігор Прохненко та Марія Жиленко у рамках проєкту «Відновлення туристичної привабливості історичного «Соляного шляху». Однак наукова складова – вагома, та не єдина частина масштабного проєкту. Що ще вдалося зробити за цей період, розповіли на фінальній конференції проєкту, який реалізовувало АРР «Закарпаття».
Сіль – один із основних потрібних для існування людини мінералів. У середньовіччі її називали білим золотом, адже була не тільки приправою – використовувалася й для зберігання продуктів. Видобували сіль із XIII ст й на Закарпатті, яке на той час входило до Угорського королівства. Діяла заборона на вивезення солі, тому за її транспортуванням уздовж річки Тиси, уважно стежили та збирали податки. Власне, Вишківський, Хустський, Королевський, Виноградівський та Квасівський замки у різні часи й виконували роль митних пунктів Соляного шляху.
Менеджерка проєкту Олена Онда пояснює: «Коли ми починали реалізацію проєкту, експертів відбирали на конкурсній основі. Нам було важливо, щоб досліджувати замки взялися саме закарпатські історики. Напевно, це велика удача, що саме ці люди стали частиною нашого проєкту. Адже вони займаються темою закарпатських замків роками і мають багато напрацювань».
«Археологічні експедиції УжНУ розпочали дослідження замків Закарпаття ще у 2007 році, – розповідає директор Археологічного музею ім. Е. А. Балагурі Володимир Мойжес. – Частина цих замків лежать якраз на Соляному шляху. Ми доповнили наявні матеріали архівними письмовими джерелами і змогли встановити, як відбувалося видобування, транспортування солі, торгівля нею та життя середньовічної людини з огляду на ці фактори».
Доцент кафедри археології, етнології та культурології Ігор Прохненко уточнює: «Варто розуміти, що людина 14 сторіччя бачила руїни деяких із цих замків, деякі твердині тільки розбудовувалися, а про певні вона ще навіть не здогадувалася. І тільки археологи, озброївшись лопатами, змогли дати відповіді на багато питань і за допомогою проєкту «Соляний шлях» та АРР «Закарпаття» розповісти про них загалу. У нас мало таких пам’яток, тому маємо ними дорожити: рятувати, примножувати їх красу і показувати людям».
Однак, як слушно зауважив туризмознавець, професор УжНУ Федір Шандор, «щоб археологи могли копати, а туристи могли ходити, потрібно було розчистити територію й прорубати шлях до замків у прямому сенсі». Зі слів пана Шандора, територію замків допомогли розчистити волонтери-представники курсів Норвегія-Україна, представники АРР «Закарпаття», лісівники та місцеві жителі.
«Цей проєкт дає можливість запропонувати туристу інтелектуальний маршрут, який ознайомить не тільки з об’єктами солевидобування, а й тим, що є навколо, – переконує лекторка-екскурсоводка Археологічного музею ім. Е. А. Балагурі Марія Жиленко. – Тут багато надзвичайно цікавих і самобутніх населених пунктів. Вони відображають суть Закарпаття як мультикультурного та мультинаціонального регіону. До того ж, крім замків та сакральних будівель, тут є цікава туристична інфраструктура із садибами, курортами та місцевою гастрономією».
Цю думку підтверджує й Федір Шандор: «Турист, який приїжджав на Закарпаття раз чи двічі, далі подумає: «А навіщо мені це знову?» Для цього потрібно створювати нові туристичні продукти. Ці замки від природи врятують тільки туристи, які протоптуватимуть тут стежки. Починаємо знайомити закарпатських екскурсоводів із цим маршрутом. І добре, що є матеріали, – екскурсоводи мають звідки черпати інформацію».
Як результат, у рамках проєкту провели історичне дослідження, видали двомовну історичну монографію, науково-популярну книгу, встановили 5 мініскульптурок, три екрани із зображенням замків, 12 дороговказів, розчистили територію Королевського, Квасівського та Вишківського замків від чагарників, зняли документальний фільм і навіть реконструювали пішохідно-паркувальну зону біля Хустського замку. Однак чи не найважливіша частина проєкту – виготовлення проєктно-кошторисної документації на замки.
Олена Онда зауважує, що завдяки розробленій проєктно-кошторисній документації на три замки невдовзі почнеться реалізація наступного проєкту з консервації давніх фортець, який стане логічним продовженням «Соляного шляху».
Нагадаємо, проєкт реалізувало АРР «Закарпаття» у рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства «HUSKROUA 2014-2020» за фінансової підтримки ЄС. Загальний бюджет – понад 382 тисячі євро.
Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ
няньо 2021-05-11 / 21:01:06
Згідно з літературною нормою мало б бути так, але якщо дуже хочеться, то можна інакше. Дуууууууууже мудро. Робимо посміховисько з рідної мови, вишукуємо різні недоречні варіанти, та врешті-решт згоджуємося: згідно з правописом і літературною нормою має бути КОРОЛІВСЬКЕ. Може, на цьому хтось і докторську захистить. А чом би й ні? Янукович, Кива... А мова потерпить.
Королевський до мовжія 2021-05-10 / 17:51:27
"той т.з. вчений", який послідовно називав Євангеліє саме королевським, – колишній директор Інституту української мови, академік із села Довгого на Іршавщині світлої пам’яті Василь Васильович Німчук. Він саме так його й звав. Але навіть отак називаючи так це Євангеліє, підкреслював, що так, згідно з правописом і ЛІТЕРАТУРНОЮ нормою, мало б бути королівське, але деколи варто дослухатися й до традиційних говіркових варіантів. (Як і у випадку з Мукачевом, до речі.) Тому не варто тут шукати русифікації, розвішувати ярлики й називати людей безграмотними.
до крсава 2021-05-07 / 21:59:13
розбераються - то як треба розуміти? скуривись, хлопе , букварик.
Красава 2021-05-07 / 19:30:05
Так вірно буде писано...Королево чи Короліво ??? Бо в граматиці розбераються тільки мовжи
мовжі 2021-05-07 / 15:53:57
з якого дива Королівський замок раптом став КоролЕвським? Школи КоролІвські, селищна рада теж ,Євангеліє теж КоролІвське,ОТГ Королівська, а замок раптом КАРАЛЕВСКІЙ? Розумію потуги окремих профффесорів русифікувати все, що око бачить. Були потуги і Мукачівський називати МукачЕвським, однак тих філолухів швидко приструнили. На жаль, нема вже серед нас таких світочів як Е.А. Балагурі, І.М. Гранчак, В.Г. Котигорошко , котрі надзвичайно відповідально відносились до автентичності, особливо якщо мова йшла про назви. До речі, той т.з. вчений, котрий вперше назвав замок КоролЕвским, був присутній і на відкритті памятного знаку Королівському Євангелію. Тоді теж пробував Євангеліє називати КоролЕвським, однак його культурно присоромили .