Хоча, відповідно до санітарних норм, близько шести квадратних метрів має припадати на одну Людину... Немає гарячої води, спільна на поверх кухня, душ не закривається, або гірше того, намертво забитий, і цілковите нехтування елементарними людськими правами. Це не в’язниця, не колонія і не казарма - це гуртожиток. Кожен, хто жив тут, зробить все, аби його діти уникли такої долі.
У мешканців «мебльованих кімнат» слово «гуртожиток» асоціюється з брудом, холодом, злиднями, тарганами і розпустою. Мешканці «мебльованих кімнат» відчувають до жителів «общаги» жаль і водночас певну зневагу. Ужгородська молодь приходить сюди «зависнути» без батьківського нагляду і позітхати на тему: «Як же вам добре». По великому рахунку, до цих студентів усім байдуже. І окрім них самих, ніхто не знає, що ж таке насправді - гуртожиток.
Це далеко не романтика. Тут дорослішають набагато швидше, аніж вдома. Тут навіть «старіють» передчасно. Це далеко не нескінченна веселуха, тому, що люди тут щонайзвичайніші: вони плачуть, шукають, страждають. Їм, до речі, необхідно багато працювати, тому що повернутися додому прагнуть одиниці. І, що, певне, найстрашніше - це далеко не свобода...
На Закарпатті найбільше студентських гуртожитків знаходиться в Ужгороді - їх тут дев’ять (5 із них має УжНУ, в яких проживає нині близько 2 700 студентів). Загалом же область має 20 гуртожитків вищих навчальних закладів, у яких мешкає 5 500 студентів. Вільних місць в краї є ще близько 1 000, проте вони знаходяться у стані, непридатному для проживання, тому і виникає проблема переповнення гуртожитків. Жоден із них не відповідає сучасним санітарним та іншим вимогам. Так, наприклад, із 20-ти навчальних гуртожитків Закарпаття – 7 досі не мають теплої води. Найкраще відповідають вимогам гуртожитки Ужгородського комерційного технікуму та ЗакДУ, а серед гуртожитків ПТУ – в непоганому стані знаходяться гуртожиток Міжгірського ліцею та Мукачівського аграрного.
Втім, будівництво нових, які би вирішили проблему переповнення і сприяли покращенню санітарних норм, найближчим часом не планується. До того ж на Закарпатті є чимало навчальних закладів, що взагалі не мають гуртожитків. Такі заклади змушені орендувати приміщення. Є проблеми з поселенням студентів і в ПТУ, в яких навчається близько 9 тис. студентів. Лише трохи більше тисячі з них проживають у гуртожитках, оскільки стан більшості приміщень є непридатним для проживання.
На сьогодні гуртожитки Закарпаття переповнені близько на 120%. Згідно із санітарними нормами, на одну людину має припадати близько шести квадратних метрів. У наших же гуртожитках на 6-ти квадратних метрах мешкає 4 особи. Щоб якось вирішити проблеми поселення студентів УжНУ, ще два роки тому було закуплено близько 140 двоярусних ліжок. За словами директора студмістечка УжНУ Сергія Соловйова, наразі це єдиний вихід із ситуації, лише так можна збільшити простір тісних студентських кімнаток. Але і цього недостатньо, адже щоб вирішити проблему, потрібен новий гуртожиток на 500 місць. Частково це питання може бути вже незабаром вирішене - УжНУ має додаткове приміщення на вулиці Паризької Комуни і якщо вкласти відповідні кошти, то там зможуть проживати близько трьохсот студентів. Є проблеми і з водопостачанням гуртожитків. Слабкий напір води на верхніх поверхах – це одне питання. Інше - стара котельня, що знаходиться на вулиці Митній, має недостатню потужність і вже не може забезпечувати гуртожитки на Студентській набережній водою в повній мірі. Лише 3 дні у тижні студенти мають теплу воду. Керівництвом Ужгородського університету вже навіть розглядалося питання будівництва власних автономних котелень, що дало б змогу постачати гарячу, а не теплу, як зараз, воду цілодобово. Проте через брак коштів це питання поки що відклали.
Поганою є і якість дорожнього покриття поблизу гуртожитків. Сергій Соловйов говорить, що через жахливу дорогу біля гуртожитків №2 та №3 таксисти відмовляються до них під’їжджати, а швидка допомога також витрачає дорогоцінний час на те, щоб об’їхати численні ями. Пан Сергій каже, що вже відправив листа до Сергія Ратушняка з проханням відремонтувати дорожнє покриття, проте досі відповіді від мера не отримав.
Словом, проблем багато, але влада їх або ж не помічає, або не хоче помічати. На думку керівництва краю, причина жахливого побутового стану гуртожитків полягає не стільки у відсутності коштів, скільки в небажанні уряду поставити цю роботу на належний рівень. Так, цього року на бюджетне фінансування реконструкції та ремонту гуртожитків для студентів та учнів профтехосвіти держава виділила 92 млн. на ті навчальні заклади, які перебувають в аварійному стані. Однак питання щодо ефективного використання зазначених коштів і досі залишається невирішеним. Як розповів начальник освіти і науки ОДА Юрій Герцог, ще в 2006 році Кабмін затвердив Концепцію Державної програми «Студентський та учнівський гуртожиток на 2007-2010 роки». Але самої Державної програми з термінами виконання, обсягами та джерелами фінансування досі немає. У той же час, на початку минулого року Міністерство освіти і науки створило перелік вищих навчальних закладів, гуртожитки яких потребують термінового проведення капітальних ремонтів або інших робіт з метою приведення їх до ладу. Та із незрозумілих причин не входять у цей перелік навчальні гуртожитки Закарпаття. Слід зазначити, що в Держбюджеті-2007 на ці цілі передбачалося лише 25 млн. грн. Але, зазначає Юрій Герцог, навіть цих коштів, принаймні закарпатські вузи, не отримали, а натомість виконували ремонтні роботи за рахунок власних надходжень.
... І наостанок. Гуртожиток - це місце, де молоді люди утверджуються у праві називатися людьми, оскільки у жахливій суміші думок, статей і діалектів вони вчаться великому мистецтву компромісу, терпіння, вчаться любити людей. Тут рідко жаліються на долю. Все, чого хочуть ці студенти - це поваги їх людської гідності. Вони нічим не відрізняються від інших. І у них також є своя домівка. Хоч вона і недалеко від університету…
Довідка «НЕДІЛІ»
Гуртожиток, у його попередньому задумі, був призначений для тимчасового, сукупного проживання учнів, студентів, працівників підприємств, як тимчасових, так і постійних «молодих спеціалістів», за направленнями навчальних закладів. Бувають малосімейні гуртожитки та холостяцькі гуртожитки, які раніше мали назву «молодіжних», розділяються на «чоловічі» та «жіночі». З розвалом Радянського Союзу, мешканці у гуртожитках залишились надовго, тому статус «молодіжних» існує лише формально. Слід також розрізняти: студентські гуртожитки, робітничі гуртожитки та гуртожитки нелегалів. Як правило, площа у гуртожитках розподіляється з нормативу 6 м.кв. на одного мешканця (так зване «ліжко-місце»). У середні віки гуртожитки при університетах для бідних студеїв (а в Росії — при духовних училищах й семінаріях до 1917 року) називалися бурсами.