Колискова Слави. Що думають про "президента" Вакарчука у дворі його дитинства в Мукачеві (ФОТО, ВІДЕО)

Знаючи мінімум інформації про "двір Вакарчука", "Українська правда" знайшла його, зовсім не чекаючи, яка яскрава картина нас тут чекає.

Місцеві жителі розповіли нам про слід, який залишив Вакарчук в місті, де народився, а також поділилися своїм баченням "президентських перспектив" рок-зірки.

14 травня 1975 київське "Динамо" вперше в історії виграло європейський Кубок Кубків. У той же день відбулася інша знакова подія: в пологовому будинку Мукачево з'явився на світ Святослав Вакарчук. Головна рок-зірка України і один з лідерів громадської думки.

Про закарпатсьий періоді життя Вакарчука відомо небагато навіть найбільш завзятим фанатам "Океану Ельзи". Більше того, не всі жителі Мукачева в курсі, в якому дворі жив маленький Святослав. Деякі навіть не знають, що він народився саме в Мукачево, і повністю пов'язують життєвий шлях Святослава зі Львовом.

Цей текст не є стартом передвиборчої кампанії і агітацією за Святослава Вакарчука.

Поки Вакарчук заявляє, що похід у владу його не цікавить.

Джиммі-танцюрист

Закарпатці кажуть, що не сприймають суєти. На вулиці Духновича, в центрі Мукачева, ця теза працює на всі сто.

Аптека, "Кредит-кафе", ломбард, "Спортлото", банк і кілька взуттєвих магазинів. Городяни прогулюються по тротуарах, рятуючись від задушливого спеки в рідкісних острівцях тіні.

Колеса авто, що прасують давню бруківку, і дзвіниця 220-річної реформаторської церкви Святого Духа - єдині джерела шуму в цій частині міста. Ще їм акомпанує бродячий пес, незлобливо і безпричинно брешучи на перехожих.

- Тихо, не ганьби мене! - вмовляє собаку худий, бородатий чоловік у кепці.

Він сів прямо на асфальт, витягнувши вперед смагляві ноги в капцях, підперши спиною стіну одноповерхового будинку. Чоловік просить сигарету. Після розповідає про себе.

Юра Джиммі-танцюрист

Його дихання таїть сліди алкоголю. Він показує татуювання вовка на грудях: відсидів 12 років за двома епізодами за хуліганство з обтяжуючими.

- Юра. Юра Джиммі-танцюрист, - представляється він нарочито ввічливо і розпливається беззубою усмішкою. - Зможу під будь-яку музику станцювати. Але по натурі я - мисливець. Стежу за нашою територією. Щоб не було свавілля.

У нас тут наркоманів багато. За районом зі мною ще три людини дивляться. Вчимо наших маленьких пацанів битися. Зростуть дітлахи справжніми бійцями.

Джиммі, як він себе називає, надивившись, мабуть, індійських фільмів - один з жителів невеликого циганського табору з півсотні людей. 22 з них - діти, в основному дошкільного віку.

Місцеві роми спокійно називають себе "циганами" і на це слово не ображаються.

Вони осіли в самому центрі Мукачева, сховавшись від цікавих поглядів у дворі будинку №18, на вулиці Духновича. В тому самому дворі, де жила бабуся Святослава Вакарчука Ніна Трохимівна.

Сюди ж в травні 1975 року з пологового будинку привезли маленького Славу. Через кілька місяців майбутня рок-зірка переїхала з родиною до Львова.

Вже дорослий, Вакарчук кілька разів відвідував свою колиску в Мукачево. Останній - влітку 2017 го, після концерту "Океану Ельзи" в Ужгороді.

Магнат-єврей і виноградне прокляття

Будинок на кілька квартир на Духновича, 18 побудували в кінці 19 століття. Апартаменти займав єврейський керуючий місцевої миловарні. У більш скромних будівлях розташовувалася прислуга.

- Якщо тут стіни розібрати, то, напевно, можна золото приховане знайти, - мріють місцеві.

Сьогодні тут, у просторій квартирі №4, з чоловіком і чотирирічним сином живе Марія Рогачова, хімік-технолог нафтобази.

- Я тут з дитинства, з 1987 року, - ділиться вона. - Мої мама и бабуся допомагать виховувати Святослава Вакарчука. Його бабця тут, через стінку була. Там и мама Славка деякий час жила. Потім вони зі Славком у Львів переїхали.

Марія згадує, як у другиій половині 90-х, коли їй було 11 років, поїхала з мамою до рідних у Львів. Вирішили провідати свою стару мукачівську знайому - бабцю Святослава. У неї тоді були проблеми зі слухом, але двері все-таки відчинили. 

– Нам пощастило. В квартирі була мама Славка. Дорослі розмовляли за життя, а я розглядала фотографії. Бачу – Cлавко. А його бабця говорить: "Та то він з друзями щось у гаражі грає". Вона мабуть не розуміла, що "Океан Ельзи" вже тоді були популярними, – розповідає Марія Рогачова.

– Дуже поважаю його творчість, – продовдує вона. – У всі ці політичні питання не лізу, якщо чесно. Але чи може він бути президентом? Чому ні? Він був би творчим та чесним головою держави.

Незважаючи на унікальність місця, Марія жити тут, схоже, втомилася. Каже, за квартиру в 75 "квадратів" пропонували $ 25 000. Для центру міста ціна скромна. Мало хто хоче жити посеред галасливого табору, нехай і у дворі, пов'язаним з мега-зіркою.

– Я вже думала, чому тут не повісять меморіальну табличку? – дивується Марія. – Не приведуть двір у порядок? Він зараз дуже занедбаний. У когось точно є заначки, хай викуплять квартири, зроблять тут музей. Може сам Вакарчук захоче це зробити?

Перша циганська сім'я у "дворі Вакарчука" з'явилася в 90-х. Потім оселилися ще кілька людей. Потім ще. І ще.

Сьогодні старші з гордістю говорять: "Йой, та Який з нас табір ?! Ми в центрі Мукачева живемо, а не за переїздом (ромський район Мукачево, який має назву "Борок-Телеп "," барачного поселення "в перекладі з угорської - УП)" .

На Духновича, 18 35 років живе Ліда Діда. У неї семеро дітей, 32 онуків і чотири правнуки.

Ліда пам'ятає, як кілька років тому сюди навідувався лідер "ОЕ". До місцевих поселенців поставився добре. Роздавав, за її словами, солодощі дітлахам.

- Раніше тут була краса двір, йой! - згадує вона. - Тут пташки були. Тут виноград був, йой! Потім один тут почав тієї виноград вирубаті. Я йому казала: "Будеш туй вирубаті, помреш!".

Що ви думай? В его жінки сахарний діабет був. Їй ноги повідрізалі. Потім і він помер. Це тому что виноград вирубав. Виноград дуже багато значить.

Авторитет Геша і "індіанець Порошенко"

Сьогодні іменитий двір залишився без зелені. Рідкісна трава пробивається крізь залишки бруківки. Але через галасливу ватагу дітей життя тут б'є ключем.

Малюки з радістю стрибають на старому запиленому матраці, який заміняє їм батут. Ганяють в замкнутому просторі на велосипеді, грають з котами і курчатами, замкненими в клітку.

Ворота в цей двір завжди відкриті. Але Джиммі-танцюрист уважно стежить за тим, щоб чужинці сюди не потрапляли.

- Джиммі раніше працював на Гешу, - розповідає Жора Поп, кремезний чоловік середніх років. - Геша все Мукачево тримав (мова йде про Михайла Токаря, могутнього авторитета Закарпаття і депутата, розстріляного в 1998 році біля воріт власного особняка - УП). Геша нашого Джиммі дуже любив. Був для нього, як хресний. Джиммі навіть міг на капоті і даху його авто танцювати.

Джиммі, як і багато тут, не живе одними лише проблемами своєї "резервації". Тут жваво цікавляться подіями в країні і з захопленням говорять про політику.

У дворі, не червоніючи, зізнаються, що ностальгують за Януковичем. Але президента-втікача вже не повернеш. Тепер в таборі готові віддати голос за свого земляка-рокера.

- Чесно, ми більше хотіли Януковича. Тоді ми сильно багато краще жили. А зараз вибрали Порошенку ... Якщо Вакарчук піде в президенти, звичайно, шо будемо за нього голосувати.

Вакарчук - молодець. Я бачив, коли він сюди приїжджав. Не "зіркує". Простий, нормальний, - зазначає Жора Поп.

- Проблеми в країні, скажу я вам, критичні! - підтримує розмову Юра Джиммі, - Порошенко потрібно ошоромити.

- В сенсі "ошормити"? - уточнюємо.

- У сенсі, щоб він прийшов до пам'яті, - намагається пояснити свою дивну ідіому Юра. - Не хочу висловлюватися грубіше. Я в Києві працював, на Видубичах. У столиці свавілля. "Непонятки" у нас були з цими новими поліцаями.

Я там нормальним циганом був: копав, дерево рубав. За "куб" платили 150 гривень. Ми дерево в коробки красиві укладали. Їх потім чи то в Європу відправляли, то чи в дебілізм.

- В який "дебілізм"?

- Ну, це шо то кажуть "наліво", - пояснює Джиммі. - Баланс там був. Поліцаї з нас хабарі брали. Якщо хтось із наших "обмоченним" ставав, тобто щось вкрав або похуліганити, доводилося відкуповуватися. Менти брали 10% з заробленого нами за день.

Розчарувавшись в столичного життя, Джиммі повернувся додому, у "двір Вакарчука", щоб встановлювати тут свої правила.

- Що заробимо на цій території, тим і харчуємося. Ми чужинцям заважаємо розвернутися. Своїм допомагаємо, а іншим не даємо дорогу. Не даємо, щоб нас зжерли, - пояснює Джиммі.

Розмови про "президентства" Вакарчука налаштовують Джиммі на ліричний лад.

- Чи захоче піти - це його особиста проблема, - схвально киває він головою. - Нехай тільки думає логічно і нехай береже його Господь! Якщо піде в президенти, то буду за нього голосувати. Стопудово. Так всі наші будуть!

Хочу сказати цьому індіанцю - нехай з посади злізає! - продовжує заводитися Джиммі-танцюрист.

- Якому індіанця? - запитуємо.

- Так Порошенко! - вигукує Джиммі. - Нехай на трон сідає той, хто гідний. Хто буде вживати заходів на наш циганський народ і на український теж. Вони там накрали, нажерлися.

А Славко не такий. Порядок наведе, людей не образить. Логіка у нього є. Не те, що у Юльки. У тій логіка промовиста. Багато ромів вважають її красивою. Вона і зачіску поміняла.

Але прошу тебе, Юлічка, якщо ти почуєш нас, циган, будь справжньою людиною! У тебе арифметика хороша, але життєвої сили, як у Вакарчука, немає.

Дядя Міша-міліціонер

Наталя Балог живе у "дворі Вакарчука" з самого народження. Першу дитину народила в 20-ть, зараз у неї шестеро дітей. Наталя називає себе угоркою, але добре говорить по-українськи, бо закінчила українську школу.

Своїх дітей Балог намагається віддати в угорські навчальні заклади, але їх, за її словами, не хочуть брати, посилаючись на відсутність місць.

- Є в Мукачеві циганська школа, но ж вона далеко, та й ми не в тому таборі живемо, а туй, в центрі міста, - розповідає Наталя.

Жінка горда тим, що живе у дворі, де починав свій шлях Святослав Вакарчук.

- Так, я дивилася по інтернету, що його серед кандидатів в президенти називають, - каже вона. - Нехай був би. Я б дуже рада була. Голосувала б, тому что він порядний, віруючий.

- Але він же не політик, - заперечуємо.

- І що ?! Я ніколи про нього погане не чула. Навіть в його віршах є таке почуття, що він дан від Бога. Якби він став президентом, багато доброго зробив  для простих людей. Був би краще Порошенка, сто відсотків. З ним все помінялося би.

- А що з Порошенком не так?

- Дуже багато обіцянок дає, але не виконує. Але хай тепер буде Вакарчук. Яка різніця, що він співак ?! Головне, що до людей відносіться з повагою.

Ближче до вечора гомін на Духновича, 18 потроху вщухає. Спадає спека. Стає легше дихати.

З квартири №3 знехотя виходить "дядя Міша" - Михайло Ільчак, колишній міліціонер. Три роки тому він купив житло, де в 1975-му плакав після народження крихітний Вакарчук. Про те, в яку квартиру в'їжджав, навіть і не здогадувався.

- Наскільки я знаю, навіть ті, хто продавав, не знали, шо то за місце, - згадує він. - Чесно, я хочу ее продати. Навіть уже шкодує, що тут оселився. Хіба ви не бачите, що тут відбувається? Весь час гомін. Діти тут прямо на землю ходять в туалет. Нормальні люди боятися в цей двір зайти.

Михайло Ільчак розповідає: від колишньої "квартири Вакарчука" мало що залишилося - тут зробили масштабний ремонт і перепланування. Пускати всередину Михайло відмовляється. Продати своє житло Ільчак готовий за $ 30-35 000.

Перед тим, як сховатися від сусідів у своєму притулку, дядько Михайло втомлено посміхнеться і скаже на прощання: "Хай Славко частіше в цею двір приїжджає. Заходить до мене в гості. Я б з ним поспілкувався та зрозумів, чи зможе він бути президентом. Хай би спочатку тут, у дворі, порядок навів. Придбав би хати та зробив музей. Або свой передвиборчий штаб ".

Теги: президент, двір, Вакарчук, колискова

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати