5 років – саме стільки цьогоріч мало виповнитися видатному українському мовознавцеві Василеві Німчуку. Уперше день народження професора його близькі, друзі, колеги, учні відзначали без іменинника. Але за традицією – з подарунком. Таким, що назавжди увіковічнить пам’ять про науковця.
6 липня коло близьких Василя Німчука зібралося в малому залі ректорату УжНУ. Тут колектив рідного для дослідника філологічного факультету, що його майбутній членкор Національної академії наук України закінчив 1955 року, презентував збірку «Професор Василь Німчук у спогадах сучасників», робота над якою тривала протягом кількох останніх місяців.
Серед гостей, які прибули на захід, були учні професора з різних куточків Закарпаття й України загалом. Так, на зустріч прийшли науковці з Інституту української мови НАН України, Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, з Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Львівського національного університету імені Івана Франка, Національного університету «Львівська політехніка», Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ та інших навчальних закладів.
Збірка, що її презентували присутнім, містить передмову упорядника, інформацію про основні життєві віхи Василя Німчука, 53 тексти-спогади про вченого, інтерв’ю з професором, світлини, а також диск-додаток із відеоматеріалами – на ньому представлені коментарі про вченого, зібрані під час підготовки фільму «Вимір справжности». На відео – рідний брат Василя Німчука – Іван, однокурсники й друзі вченого, а також професори Павло Гриценко, Павло Чучка, Любомир Белей, Віктор Мойсієнко, Надія Бабич, Василь Лучик, інші відомі українські мовознавці.
Буквально за місяць книгу спогадів вдалося підготувати й опублікувати у видавництві «Карпати». Його директор Віктор Браславець також висловив враження від роботи над подарунком на вшанування пам’яті мовознавця. Видавець також подякував представникам філологічного факультету, які багато зробили для підготовки книги.
Над її оформленням працювала кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри журналістики УжНУ Леся Поліха, якій, за одностайними відгуками присутніх, сповна вдалося реалізувати ідею видання.
Старший науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики Інституту української мови НАН України Наталія Пуряєва зауважила, що Василь Німчук умів говорити “теплі” слова. Його привітання колегам завжди були дуже індивідуальними. І в день 85-річчя вченого автори повертають йому ці “теплі” слова в книзі спогадів. Видання, за словами Наталії Пуряєвої, є прекрасним пам’ятником, який Ужгородський університет і Закарпаття загалом поставили цій видатній особі.
Доктор філологічних наук, професор Національного університету “Львівська політехніка” Ірина Фаріон (котра, до слова, була докторанткою Василя Німчука), вразила чуйними, емоційними спогадами про свого Вчителя.
До речі, у той же час, коли відбувалася презентація в Ужгороді, про Василя Німчука говорили на радіо «Культура»: у прямому ефірі програми “Імператив” (ведучий – Василь Шандро) про видатного ювіляра розповідав директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко (запис можна послухати за покликанням).
Після урочистостей у ректораті організатори й гості заходу вирушили на малу Батьківщину мовознавця. У селі Довгому на Іршавщині вони відвідали могилу Василя Німчука, де отець Степан Лях відслужив парастас за покійним.
Відтак зібралися у місцевій сільраді – презентували книгу спогадів односельцям професора Німчука. Декан філологічного факультету Галина Шумицька озвучила попередню пропозицію круглого столу в Ужгороді, підтриману й керівництвом Ужгородського університету, про встановлення меморіальної дошки з барельєфом Василя Німчука на тутешній школі, у якій навчався майбутній професор, а також найменування одної з вулиць села ім’ям науковця. Учасники презентації зібрали перший внесок на підтримку цих ініціатив – передали голові села Михайлові Симканичу 7 тисяч гривень. Пан Михайло зауважив, що місцева громада має намір назвати іменем Василя Німчука також і школу.
Упорядник книги Василь Шаркань коротко ознайомив присутніх зі змістом видання та особливостями його творення. З теплими споминами виступили племінниці мовознавця – Мирослава Мезіна і Ганна Пилип, директорка школи Марія Ледней, добрим словом видатного земляка згадав колишній голова Довгого Василь Кополовець.