Сліпучі узверхи Юрія Гав‘юка

Ніколи не минав нагоди побувати в його просторій, наповненій картинами, ескізами, альбомами,  міні-скульптурами  художній майстерні на вулиці Хімічній у Львові – тут щиро й гостинно приймав гостей жвавий  й усміхнений мій земляк і побратим Юрій Гав’юк. Мимохіть розмова неодмінно вертала до рідного Рахова – митець миттю змінювався на обличчі, випрямляв плечі, у голосі з’являлися ніжні нотки, увесь наче сяяв, бо ж мовилося про вітцівщину! 

В усіх анкетах чітко підкреслював: народився 27 вересня 1947 року серед чарівних карпатських гір у найвищому місті України  - Рахові. Уздріти світ у  високогір’ї й не мати чутливу до усього прекрасного душу – майже неможливо! Барвисте й таке поліфонічне середовище визначально формувало мистецьку  самосвідомість юнака, а неповторна краса гірських пейзажів, народні епоси про карпатських велетів, опришків та Олексу Довбуша викували бунтарський характер Юрія: ніколи не був конформістом, завше відстоював власну позицію, стояв твердо й несхитно на рідній землі. Образне сприйняття, філософське осмислення історії рідного краю дозволило  втілити народні думи й легенди  в художніх творах.

У Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, на відділі художнього скла п’ять довгих років вивчає історію світового мистецтва, вчиться сумлінно й самозречено, бо ж не може осоромити славний гуцульський рід, бо мусить власною творчістю прославити рідний край. Творив коштовні скляні вироби, а погляд не відривав від майстерень скульпторів – йому подобалась робота з глиною, її пластика й податливість...

Блискуче захистив дипломну роботу. Як вона називалася? А яку тему  може вибрати гуцул з Рахова? Звісно ж, «Довбуш»! Об'ємно-просторова композиція з литого скла викликала захоплення у поважних професорів. Те, що студент перевершив навіть власні сподівання, свідчить промовистий факт: довершений мистецький твір  встановлено  на батьківщині легендарного ватажка опришків у його рідному Печеніжині, що на Івано-Франківщині, у музеї, котрий носить його ім'я. 

«Довбуш» започаткував неперервну й навдивовижу колоритну та експресивну  гуцульську серію у творчості Юрія Гав’юка - як у скульптурі, так і в малярстві. «Гуцульська наречена», «Бокораш», «Гуцул», «Довбуш», «Лісоруб» - неповний перелік скульптурних творів, а ще сотні полотен з  чудовими краєвидами гуцульського краю, його людьми – простими горянами. Експресивність фарб, фактура, відкритість кольорової гами – просто вчаровують.

1982 року отримав перше серйозне визнання - Юрія Гав’юка прийняли до  Спілки художників України.

Усебічно обдарований митець працює в галузі станкової та монументальної скульптури,  живопису, художнього скла. Його твори прикрасили площі багатьох міст, інтер’єри та екстер’єри будинків, музеї та приватні збірки як в Україні, так і за її межами.

Першою вагомою та серйозною пластичною роботою Юрія Гав'юка став  образ нашого співвітчизника, видатного вченого, астронавта Юрія Кондратюка. Створив глибокий своїм внутрішнім психологізмом  образ матері - твір під назвою «А мати сина жде», що експонувався на різних виставках й отримав найвищі оцінки мистецтвознавців.  

Не оминув уваги скульптора і образ видатного українського поета – Івана Франка. Композиція під назвою «Я думав про людське братерство нове» сповнена філософських роздумів про сьогодення та віру у майбутнє.

Юрій Гав'юк плідно працює  над створенням монументальних скульптур: відкривають галерею  пам'ятники всім загиблим у Другій світовій війні, встановлений у селі В. Ведмежа на Волині,   Т. Г. Шевченку - у  Володимирі Волинському,  жертвам сталінських репресій - у  Жовкві,  Степану Бандері - у Мостиськах (до слова, й для Рахова п’ять років тому вилито в бронзі образ Великого Українця, але  тодішня влада побоялася встановити його у місті над Тисою: може нинішня набереться сміливості?.. Гранітний постамент і бронзовий бюст чекають сміливого рішення народних обранців – та чи пустять Бандеру до Рахова?). Знаковими в творчій біографії скульптора є створені ним для Міжнародного Центру-музею М. Реріха в Москві дві півфігури Юрія та Святослава Реріхів.

Творча спадщина Юрія Гав'юка є надзвичайно багатоплановою, тематично різноманітною та універсальною. Особливо уважно й з пієтетом ставився до замовлень земляків. Кидав все, навіть  набагато привабливіші в матеріальному плані проекти, як тільки траплялася нагода зробити твір для рідного Рахова: тут на головних площах і скверах  встановлено пам'ятники Гуцулу в карбованій міді і  Т. Г. Шевченку, а також у співавторстві з сином Олександром - пам'ятники воїнам-афганцям, Володимиру Великому, Матері Божій, меморіальну дошку єпископу Івану Маргітичу та рельєф «Святе сімейство». Біля Гуцула у центрі міста нині охоче фотографуються рахів’яни і гості, він став одним із знакових символів Гуцульського Парижа. Місто віддячило митцю, визнавши його  Почесним громадянином Рахова. 

Сліпучі узверхи, величні Карпати, гомінка Тиса, тужливий спів трембіти й заклична пісня денцівки – те середовище, в якому формувався майстер і яке спонукало його творити й мовою живопису, фарбами. Тому й залюбки повертається  до олійного живопису, має багатий арсенал створених ним станкових живописних робіт, серед яких багато пейзажів Рахівщини, розписана церква Успіння Богородиці в  Рахові, серії творів: «По Кавказу», «Середня Азія», «Прибалтика», «Індія», портрети історичних постатей і сучасників.

З 1989 року очолює культурно-духовне товариство Живої Етики ім. Реріхів у Львові (тут він – навчитель, гуру), у доробку якого є подарована львів'янам скульптура Т. Г. Шевченка у Шевченківському гаю. Член редколегії журналу «Ґражда», розробив і втілив ідею  Ґран-прі «Кращому гуцульському музею» (півфігура Довбуша на коні). Львівські гуцули пошанували Юрія Гав’юка своєю найвищою нагородою – відзнакою «Патріот Гуцульщини».

Осібно варто мовити про родину Гав’юків. Абсолютно творчо-митецьке сімейство! Старший син Олександр – знаний скульптор, член національної спілки художників України, середущий Микола – скрипаль-віртуоз, лауреат міжнародних музичних конкурсів, донька Оленка – талановита піаністка, переможниця престижних  фестивалів.  

Юрій  Гав’юк  та Іван Кушнір  (ще один знаменитий рахів’янин) належать до видатних українських скульпторів, а разом з краянами Йосипом Бокшаєм, Миколою Ворохтою, Василем Скрипкою, Іваном Доробаном,  Миколою Тушером, Ярославом Савіних, Петром Дудчуком, Миколою Козураком, Ігорем Луценком, Михайлом Ковбаснюком,  Анною Волошин, Михайлом Ворохтою, Павлом Маринцем та багатьма іншими творили і творять невмирущу мистецьку славу Закарпатської Гуцульщини.

Нині Юрій Гав’юк повен нових творчих планів, але… Підступний мікроінсульт завдав потужного удару, похитнув здоров’я. Поволі, крок за кроком поновлює сили. Побажаймо йому чимшвидшого одужання  й повернення до творчого діяння, щоб  ще не раз потішив нас своїми високоестетичними довершеними творами. 

 Гав’юк  потрібен Рахову, а  Гав’юку – Рахів.

З ювілеєм, друже-товаришу! Молимося за Тебе!

Теги: Гав’юк, скульптор, Львів

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати