Незрячий отець Пімен проходить послух у древньому Грушівському монастирі на Закарпатті і молиться про зцілення

— Але до монашого я звик більше,! домашні мене так звуть (посміхається). - Коли взяв постриг/настоятель одразу сказав: «Ти будеш Піменом». Це був такий святий у Києво-Почаївський лаврі. Батьки принесли хлопчика в монастир, щоб він зцілився. Але хлопчина просив, щоби Бог йому не повертав здоров'я, і тоді він залишиться у монастирі. Все життя провіву важких хворобах. Але перед смертю оздоровився повністю. У монахи його постригли ангели.

Питаю, чи бував він у Лаврі, де мощі святого.

Отець Пімен розповідає не тільки про Лавру. В Єрусалимі він був вже два рази. Востаннє на Богоявления. Патріарх освячував річку Йордан. За мить вода повернулася в протилежний бік. Це бачили десятки тисяч людей.

Стримано, але захоплено розказує мій співрозмовник і про Половецький монастир, про відомий Валаам.

— Там дуже суворі правила. Братія зазвичай з людьми не спілкується. Але ми не на екскурсію приїхали. Помолилися на службі, причастилися, подали записочки і поїхали.

Бував також і в Дівеєві, де подвизався Серафим Саровський. Там є канавка Божої Матері. Біля неї 150 разів треба читати молитву «Богородоце Діво...».

Сталося так, що в Дівеєві закарпатці ніяк не могли знайти настоятельницю. «А ви помоліться Серафиму Саровсь-кому, він допоможе», - порадили їм. І справді, через кілька хвилин у багатолюдному натовпі з'явилася настояте-льниця і пройшла повз них.

— Мені часто говорять, навіщо ти їздиш так далеко? - каже він. — Адже цього всього не можеш побачити. А я просто хочу вклонитися.

Сергій Мацола захотів стати монахом у 14 років. Його старший брат Василь на заробітках. Батько - сезонний робітник. Мама працювала продавцем. Але уже 8 років удома. Питаю, як до його вибору поставилися батьки.

- Не хотіли мене спочатку відпускати, - зізнається. - Але потім змирилися. Знайомі взагалі питали - то тебе напевно хтось образив? Але скільки тепер всюди калік, хворих. Та їх не тягне в монастир. Я коли прийшов, спочатку був послушником. 1 якось зразу відчув, що то моє.

Після дев'ятого класу Сергій вступив послушником до Свято-Георгіївського чоловічого монастиря с.Криве на Тячівщині. Торік монаха було переведено до Свято-Михайлівського монастиря у с Грушово того ж району.

Розповідає, що в монастир, бувало, приходили нові люди. Одні, щоб врятувати душу, інші з вигоди. Але останні через місяць-два не витримували. Монастирський режим - суворий.

- Я чистив підсвічники у храмі, на кухні допомагав, - пригадує отець Пімен. - Робота не важка. Але люди звикли робити те, що їм хочеться. То найтяжче - відректися від своєї волі, гордість свою поламати.

У кімнату заходить викладач о. Олександр Мондич. Теж у рясі, тільки нижчий на зріст.

- Він у нас і на комп'ютері працює, -на мить затримується біля нас. - І фотографію вміє засканувати. Всі клавіші знає напам'ять, - хвалить свого студента-богослова. - Якби ви знали, яка в нього цікава електронна бібліотека з церковними піснеспівами. І есемески пише не гірше кожного з нас, - хитро примружується отець Олександр.

- То у вас є мобілка? - дивуюся я.

Отець Пімен виймає з кишені телефон Nokiya. Розповідає, що кнопки спочатку знаходив по пам'яті, а потім монахи в Києві порадили, що є спеціальна програма, яка озвучує меню. Натискає на кнопки. Жіночий голос чітко, з деякими паузами озвучує кожну цифру.

Мій співрозмовник з цього приводу каже, що може дати багато порад незрячим людям.

Отець Пімен родом із Грушова. Із радістю переповідає історію одного з древніх закарпатських монастирів.

- Але в дитинстві я бував у ньому тільки разів зо два, - уточнює. - Із нашого села взагалі тільки двоє стали монахами.

У монастирі настоятелем є архімандрит отець Стратонік. Він сам став іно-ком у 18 років. Тому молодість отця Пі-мена не вважає перешкодою духовному зростанню.

Питаю отця Пімена, чи не хотів би він зцілитися.

- Всі хочуть бути здоровими, - посміхається на мої слова. - Але це вже як Бог дасть.

А те, що став монахом, може, і невипадково. Можливо, близькі йому люди і потребували такого молитвеника.

Хвороба очей у отця Пімена почалася з народження. На третій день після пологів акушерка випадково випустила немовля з рук. Але зараз юнак не тримає на неї зла. «Адже нічого без волі Божої не діється», - пояснює. Хлопчикові робили кілька операцій, але це не допомогло. У 2000 році йому виповнюється сімнадцять. Він повністю втрачає зір.

На празник архангела Михаїла отця Пімена рукоположать у диякони. До речі, це престольне свято у монастирі, на яке з'їдеться багато віруючих людей.

На цьому наша розмова закінчується. А через кілька хвилин я повертаюся на роботу. Оглядаюся і бачу отця Пімена. Він кладе товаришеві руку на плече, і вони виходять на пішохідний міст.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати