Хвороба лінивого ока лікується грою, але Батьки скоріше повірять чарівнику чи екстрасенсу, ніж людині з дипломом

— Коли в Ужгород приїхала, мені сказали, що такої професії нема,

зізнається вона. — Я хотіла стати артисткою, художником, потім вихователькою. Моя мама працювала з дітьми з дефектами зору, у неї був базовий дитсад, який до цих пір є зразком дитячого закладу для дітей з проблемами зору. Вчилася я в Ленінградському інституті ім. Герцена. Завжди міряла все зробити так, як було в мами в Нижньому Новгороді. Звичайно, там була дуже міцна матеріальна база. Ще б пак! Це був дитсадок Горьківського автомобільного заводу.

Тифлопедагог - молодша гілочки дефектології. У нас на Україні все це тільки на початкових стадіях. В Ужгородському дитсадку №20 є зорові групи. Відкривались вони не одразу, бо люди не розуміли і багато хто навіть сьогодні не розуміє, в чому проблема. Навіть лікарі-окулісти.

Це дуже вузька спеціалізація. І зовсім не сумна. Діти в кімнаті цієї вчительки здаються маленькими акторами. Тут, у великому дзеркалі біля дверей, бачать себе з маківки до п'ят. І виконують тут сотні вправ.

Зараз якраз у них переплетені пальчики. Треба подивитись на пальці, потім крізь пальці. Або ж — на крапку на вікні, а потім дале-

ко-далеко, аж за верхівки дерев десь на набережній. Розвивається зорова пам'ять.

— Дитина народилася, вона вже особистість, — каже Таміла. — У неї вже все є від природи. Її треба не повчати, а любити. Вчити порівнювати, співвідносити, помічати, узагальнювати.

Діти накладають прозорий об'єкт на малюнок, дивляться, що зайве. Або, наприклад, крізь павутину мають вловити обриси предмета.

У таких дітей зазвичай проблеми з ритмікою, — пояснює педагог. — Тому їм дуже допомагає ритмічна музика. Є діти, які люблять вщипнути когось. Ми кажемо, що це характер. А насправді це говорить якась фізіологічна проблема, може зі щитовидною. Є діти, які не відповідають на жодне запитання, але в них багатий внутрішній світ.

А ще неабиякою перепоною в цій справі є те, що в нас до всіх патологій байдуже або, навпаки, - жахливе ставлення. Як правило, у дітей починає падати зір в перші місяці перебування в школі. Немає плавного переходу. Діяльність дитини в садку, де немає підготовчої групи, дуже відрізняється від шкільної. Нас спрямовують, щоб всі завдання в садку проводити в ігровій формі. А в школі - тут уже зразу все серйозно.

А ще батьки скоріше повірять якомусь чарівнику, екстрасенсу, ніж людині з дипломом. Або ж тільки почують слово «комп'ютер», одразу кидаються до таких спеціалістів, які часто виявляються просто лицемірними заробітчанами. Одна знайома дівчинка якраз потрапила в один такий медичний центр, з евроремонтом, з аксесуарами, які вражають людину з вулиці. З нею почали займатися вправами для зору. Дівчинка від цих божевільних навантажень отримала тільки величезний стрес. Батьки напозичалися грошей, бо жити довелося теж в «їхньому» готелі, який належав власникам закладу.

А якщо нема ефекту, в батьків виростає ще й величезний комплекс вини. Бо їм кажуть: це просто ви погано займалися з дитиною. Тому дуже важливо до виправлення зору ставитися без фанатизму.

Повсюди крутиться безумна реклама. Ніхто не цікавиться, наскільки це все коректно, вивірено, безпечно. Дуже часто ці заробітчани радять недопустиме. Наприклад, зняти окуляри. А корекція окулярами — на першому місці. У всьому треба слухати лікаря. Та й загалом — всі ці лазерні апарати неприпустимі для дітей. Розраховані на сприйняття організмом після 18. Але навіщо доводити до операції, коли можна піти іншим шляхом. Заставити дитину саму себе вилікувати, виховувати. Це методика, яка жаліє дитину, захищає.

Адже ми свій потенціал не розвиваємо. Ми ліниві, ми завжди чекаємо, що нам хтось допоможе, хтось підштовхне. Тому важливо, щоби поряд були люди, які допомогли б розкритися. Бо, наприклад, косоокість - це хвороба лінивого ока. Одне око паразитує за рахунок здорового.

Медсестра Злата Кучма працює з маленькими пацієнтами через оптичні прилади. Вимикається світло в темній кімнаті. Діти заплющують здорове око. Потім -фотоспалах. На екрані виникає зірочка. Треба ту зірочку «впіймати» зором. Для зняття напруги -аромотерапія.

Дуже вартісна річ — макулотестер. Таких вже не випускають. Невигідно, нема фахівців і ціни шалені. Взагалі, таких кабінетів повинно бути два — один світлий, інший темний. Працювати можна і в печері, але ефект який?

Багатьом дітям недоступне малювання вдома, недоступна ліпка, аплікація. Багато не розуміє смисл цих занять. Ліпше комп'ютер, телевізор, у кращому випадку конструктор. Але все це сурогат діяльності.

На кінчиках пальців знаходяться нервові закінчення, які напряму пов'язані з головним мозком. Адже проблема людей з будь-якою патологією — слабка м'язова система. У нашому випадку ослаблені очні м'язи.

Є ще один момент. Буває, діти відмовляються носити наклейки на окуляри вдома, на вулиці, в гостях, бо над ними сміються.

— а тут у мене, — жартує пані Таміла, — вони вершки, еліта! Хто носить окуляри, той найрозумніший!

Народна медицина теж дає поради таким дітям. Вона розрахована на те, щоб людина спілкувалася з природою. Лікують очі сонячні промені. Адже очі теж «задихаються» від браку кисню. Дуже шкідливе статичне положення очей. А згадаймо, що це типовий стан дорослих людей, які цілий день можуть упиратися поглядом у робочий стіл.

Діти з патологією зору мають купу супутніх патологій. їм набагато важче виразити себе, розповісти про себе, розкритися. Тому кожне заняття — неповторне.

— Намагаюся підібрати дітей, близьких за діагнозом, але різних за рівнем розвитку, — розповідає пані Таміла. — Тобто не можу брати тільки сильну групу. Тоді в дітей є імпульс тягнутися за більш успішними. Дитину треба хвалити, дитиною треба захоплюватися. Як сказав Ролан Биков, об'єктивних людей на її шляху зустрінеться ще багато. Я дуже суворий вихователь. Але на першому місці — захват перед дитиною, любов: який ти гарний, ти прийшов до мене на заняття, я тебе так чекала, яка я тобі рада!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати