Закарпатські дорожники приїдуть за досвідом на Івано-Франківщину

Попри нинішню складну ситуацію з ремонтом доріг в області, зумовлену вкрай обмеженим фінансуванням його, дорожня служба разом з органами місцевого самоврядування та виконавчої влади вишукують можливості для виконання першочергових поточних робіт на транспортних артеріях, щоби бодай вберегти їх від подальшого руйнування. Депутати обласної ради дивляться і в перспективу — передбачається на одній з наступних сесій прийняти регіональну цільову Програму розвитку, ремонту та утримання автомобільних доріг в області, розраховану до 2018 року. Сформована з ініціативи й за розпорядженням голови обласної ради Василя Скрипничука з депутатів обласної ради та керівників окремих органів місцевого самоврядування області група, до якої входив і начальник облавтодору Михайло Павлюк, недавно їздила на Закарпаття для ознайомлення з досвідом сусідів щодо ремонту доріг, технологіями, які там застосовують для цього. Про те, що побачили і що викликало інтерес наших краян у сфері дорожнього господарства за карпатським перевалом, розповідає учасник поїздки — секретар постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів, податків та інвестицій Микола КУЗЬМА:

— Я б означив цю поїздку як обмін досвідом у сфері дорожнього господарства. Щодо його фінансування, то в Закарпатській області ситуація така ж, як і у нас. Облавтодор працює лише три дні на тиждень і не вистачає бюджетних призначень до кінця нинішнього року. У підходах до концентрації коштів на ремонт доріг у закарпатців і в нас не бачу фактично жодної різниці. Там так само обласна рада розподіляє між районами, містами обласного значення призначені на ремонт доріг комунальної власності субвенції із Держбюджету і кошти збору за першу реєстрацію транспортного засобу. істотна відмінність у тому, що у нас державна організація — облавтодор виконує аж 90% усього обсягу робіт на дорогах, а в сусідів — лише 60%, до виконання решти робіт залучено приватні структури. 

Щодо нинішнього стану транспортних артерій на Закарпатті, то там є низка доріг, побудованих ще 10-15 років тому після катастрофічної для цього регіону повені, і ті дороги справді перебувають у належному стані. А от фактично всі дороги, що побудовані в 70-80-х роках минулого століття, потребують, як і на Прикарпатті, капітального ремонту.

Ми звернули увагу на те, що берегоукріплювальні споруди біля мостів у сусідів дещо іншого типу, ніж у нас. Пов’язане це із тим, що на більшості закарпатських річок гравій залягає на глибину лише до 3 м, а на Прикарпатті інша картина. Приміром, на річці Лімниці в межах села Добровлян Калуського району він залягає на глибину до 11 м, на Пруті в межах селища Заболотова Снятинського району — до 8 м. Тож прикарпатським дорожникам, окрім будівництва підпірних стінок, потрібно також робити укріплювальні матраци з габіонів, що на метр довші від глибини залягання гравію.

Жодного ж об’єкта, де було би впроваджено якісь не відомі нам технології ремонту і будівництва доріг, ми на Закарпатті не побачили. Навпаки, сусіди зацікавились тими освоєними Службою автомобільних доріг у нашій області новаціями, про які члени нашої групи їм розповіли. Закарпатці виявили бажання приїхати ще до настання зими на Прикарпаття, щоби подивитися на результати ресайклінгу, який їхні колеги здійснили на 3-кілометровому відрізку дороги від Галича в напрямку Бурштина і стежать за експлуатацією його вже протягом шести років. Цей метод ремонту доріг показав себе дуже добре. Також наші сусіди хочуть на власні очі побачити експериментальну ділянку дороги на під’їзді до моста в с. Майдані Тисменицького району. Шари її покриття прикарпатські дорожники проармували — тим самим збільшили вартість дороги на 30%, але водночас і значно поліпшили її експлуатаційні характеристики, тож таке армування проводитимуть і надалі. Також закарпатці, на відміну від прикарпатців, ще не застосовували у себе ефективного в гірських умовах методу, що походить із Німеччини й полягає в закріпленні підпірних стінок металевими штирями шляхом горизонтального забурювання їх у скелю.

Під час перебування на Закарпатті і спілкування з тамтешніми фахівцями дорожньої служби й представниками місцевої влади ми також обговорили запропоновану урядом концепцію реформування дорожньої галузі. Йдеться про те, щоб дороги місцевого значення передати в комунальну власність, а їх утримання — органам місцевого самоврядування, які завдяки цьому швидше зможуть приймати рішення щодо фінансування того чи іншого об’єкта. Бо нині, аби капітально відремонтувати навіть лише 100 м дороги чи 6-метровий міст, необхідно виготовити відповідний проект, він повинен пройти експертизу, яку проводять лише у Києві. і аж Кабмін має приймати постанову щодо виділення коштів на це. Після того — тендерна процедура, і початок ремонту затягується на півроку. А за цей час той же міст і далі руйнується, стає аварійним. Урядову концепцію ми із закарпатцями одностайно підтримали. Зрештою, як дізнався я, дорожник за фахом, під час телефонних розмов зі своїми колегами, підтримали її і в інших областях України.

Теги: дорожники, дороги, мости

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати