Усі, вочевидь, читали про донецького міського секретаря, який оприлюднив паплюження державної мови України, називав її, як хотів, і при цьому залишився на державній роботі. То куди такий державець поведе людей? І чи має він право бути державним службовцем у державі, мову якої не визнає? Я собі думаю, що жив він безбатченком. Мати не дала йому з материнським молоком порядного розуміння, що таке народ. Що таке держава. Бог йому суддя!
Якось я почула по радіо виступ грузинського письменника, кінорежисера, актора, перекладача, Гурама Патріашвілі, який щиро переймається політичними подіями в Україні, підтримуючи всі демократичні перетворення. Мене вразило, як він з грузинським акцентом пристрасно говорив українською мовою, захищаючи її. Гурам Патріашвілі на захист української мови і культури написав десятки статей, зняв два фільми для «Просвіти». А де ж наші демократи? Чому на державному рівні не можуть захистити державну мову?
Марія Панько, с.Пацканьово, Ужгородський район
06 вересня 2007р.
Теги: