Пробіг проходитиме по треку від Ужоцького перевалу, через перевал Уклин, Оленівський перевал на Перечинщину і до центру Ужгорода – площу Театральну, триватиме в середньому 18 годин. Протягом всього пробігу Дмитра супроводжуватиме велосипедист із необхідним запасним спорядженням та їжею, а також постійний зв'язок з радіо-ведучим. Вражаючим є те, що біжати треком Діма буде власне вночі, каже, так зручніше – коли і сонце менше пече і рух не такий інтенсивний.
Ідея цього пробігу виникла спонтанно, коли Дмитро взимку повернувся з майже півторарічної подорожі країнами Азії і мав велике бажання зробити щось корисне для когось потребуючого.
Дізнавшись про Марійку Мелеш з Іршавщини, яка після трьох складних операцій потребує серйозної реабілітації, Діма не вагаючись мовив: «я біжу, щоб вона самостійно ходила!» і цей вираз став головним змістом акції-пробігу. Адже навіть звичайний офісний працівник (ким був Дмитро в минулому), окрім цілодобового сидіння за комп’ютером, може бути активним, дієвим і зробити щось корисне для оточуючих і себе. Бо біг – це особисте здоров’я в першу чергу, а на таку відстань та ще і заради благородної мети – подвиг, який, не кожен здатен в наш час здійснити.
Марія Мелеш народилася із діагнозом дитячий церебральний параліч. Її виховує мама самостійно без тата (помер) та допомоги близьких, отримуючи тільки пенсію по інвалідності. Живучи в гірському селі Лисичево, мама не має змоги здійснювати для дівчинки потрібну реабілітацію. А у свої 14 років Марія перенесла уже 3 складні операції у Києві. Одна з них відбулася саме завдяки небайдужості закарпатців. Адже на попередніх благодійних заходах було зібрано більше семи тисяч гривень, що дало змогу продовжити нелегкий шлях лікування. Марійка відчуває значне покращення, проте наразі дівчинка потребує проведення термінового післяопераційного відновлення, на яке у родини уже немає коштів.
Господь обрав для Марійки особливий шлях. Шлях боротьби. Шлях до того, що більшість із нас отримали з народження ― до перших здорових кроків...
Шляхи Господні невідомі. Проте ми, люди, можемо зробити їх легшими для інших. Саме для цього ужгородський осередок «Родина Кольпінга» вкотре проводить захід в такий оригінальний спосіб для підтримки потребуючої Марійки, об’єднуючись з небайдужими людьми.
Щороку для лікування дівчинки потрібно близько 26 тисяч гривень. Ми розуміємо, що повністю профінансувати ці потреби тільки шляхом благодійних зборів дуже важко. Проте намагаємося стати хоча б частиною дива, про яке так мріє Марійка ― можливості ходити.
Ми будемо вдячні всім небайдужим, хто зробить свій внесок у цю благодійну справу і стане частиною дива для Марійки, яке обов’язково здійсниться!