Ювілейний фест «Червене вино» буде муніципальним, а не приватним (ФОТО, ВІДЕО)

– Так, місто на цьому фестивалі, на відміну від інших у Мукачеві, заробляє певні суми в загальний фонд, зокрема, з оренди 1 квадратного метру площі в 80 гривень, а з іншого боку несе витрати на багато організаційних моментів. Ось і цього року, як, зрештою, і в попередні, через фінансові негаразди в державі і те ж славнозвісне Держказначейство, котре блокує кошти територіальної громади, не вдалося повною мірою забезпечити участь колядницьких колективів з усіх районів краю, відповідні нагороди лауреатам та учасникам і таке інше. Натомість приватна фірма, забезпечивши собі через чудово розкручений фестиваль прекрасну рекламу по всій Україні і близькому зарубіжжю, знайшла б можливості зробити його ще яскравішим і насиченим. У  цьому можна не сумніватися. А казна Мукачева зекономила б кошти на інші загальноміські програми. Однак у ближньому майбутньому ми цього робити не будемо. Чому? Скажімо, власником фестивалю стане ресторатор, то ж і перевага віддаватиметься насамперед кухні, а якщо представник виноробів, то тільки виноробам, а ще є сувенірники… То ж краще нехай буде так, як є нині.

Ще торік у оргкомітеті гадали, який         за ліком буде наступний фестиваль «Червене вино»? Одні казали, що перший відбувся 1995 року, інші – 1997-го. А істина, як з’ясувалося із знайденого в архівах Розпорядження голови міськвиконкому Василя Ільтя, ховалася посередині. Тобто перший фестиваль відбувся 1996 року. Пригадую, як на центральній площі розклали під відкритим небом свої столики не більше тридцяти виноробів-аматорів. Своє вино міг запропонувати кожен бажаючий, тому якість виставленого напою було досить нерівномірною. Зрештою, справді компетентне журі назвало вина, які були варті нагород. Ідея «Червеного вина» настільки усім сподобалась, що навіть у економічно скрутні роки, коли було не до розваг, мукачівський винний фестиваль все одно проводився, збираючи з кожним  роком усе більше шанувальників.

Напередодні відкриття «Червеного вина-2014» міський голова Золтан Ленд’єл провів у Ратуші брифінг для представників ЗМІ. Він, зокрема, відзначив, що торік зустрічався з італійськими виноградарями, які вирощують саджанці хворобостійких сортів винограду й досягнуто домовленості про постачання в Мукачево саджанців кращих європейських сортів. Це ж саме обіцяють і молдавани, з якими також була плідна зустріч. А висаджувати, до речі, нові сорти буде можливість і на схилах замку Паланок, які міська влада надає бажаючим безоплатно. Більше того, силами Комбінату благоустрою тут викорчували значну площу від дерев і кущів. Приходь і працюй. На завершення міський голова наголосив, що «Червене вино» покликане виховувати культуру споживання вина й відрадно, що за всі роки його проведення міліція залишалась без роботи, п’яних не було.

Про насичену і культурну програму цих фестивальних днів повідомив заступник міського голови Михайло Лабош. А вона, як завжди, надзвичайно насичена.

Усімнадцяте місто зустрічало Всеукраїнський дитячо-юнацький фестиваль естрадної пісні «Різдвяна зіронька», VII шаховий фестиваль «Різдвяне Мукачево-2014», Міжнародний різдвяний турнір з баскетболу серед ветеранів… Відтак повідомлення про фестивальні заходи зробили також начальник відділу торгівлі, громадського харчування, побуту та захисту прав споживачів Маріанна Дерев’яник, начальник відділу зовнішньоекономічних зв’язків та туризму Адік Боднар.

І ось, нарешті, XIX Мукачівський фестиваль «Червене вино» стартував. На великій сцені перед драмтеатром його відкривали новорічно-різдвяними інсценівками артисти обласного російського державного драматичного театру. Відтак з вітальним словом виступив міський голова Мукачева Золтан Ленд’єл. Опісля сцену «окупували» колядники. А тим часом на фестивальному майдані повним ходом йшло дегустування широкого спектру вин, біля сімдесяти. Що цікаво, напередодні, в п’ятницю, падав дощ і так не хотілося, щоб він продовжувався і в наступні дні. Небесна канцелярія ніби почула і всі наступні дні стояла гарна сонячна погода. Вибір перед десятками тисяч відвідувачами, як завжди в останні роки, стояв досить великий, адже свої вина представили понад дев’яносто виноробів краю. Я зауважив, що торік одного з кращих виноробів Берегівщини, неодноразового лауреата «Червеного вина» Андраша Варгу «відправили» торгувати-презентувати своє вино насамкінець вулиці Пушкіна. Першого дня він скрушався, мовляв, не матиме клієнтів. Коли ж наступного дня я підійшов до його намету, він посміхнувся: «Хто знає моє вино, знайшов мене і тут. Отож, не нудьгую». А цього року Андрашові виділили місце на іншому кінці майдану – перед Центральною бібліотекою. І знову всміхався: «Не нудьгую…». Зрештою, це можна пояснити і тим, що «Червене вино» стало в Україні, я би сказав, культовим фестивалем. Хто хоч раз тут побував, обов’язково повертається. Люди спеціально беруть відпустки саме на ці дні, за місяць наперед бронюють місця в готелях, у дні фестивалю годі найти вільний номер. І сьогодні, зауважмо, кожен солідний винороб, пропонує покупцеві ще й візитку, адже знає, що потреба в гарному вині січнем не вичерпається й клієнти з усіх куточків України приїздитимуть, дзвонитимуть будь-якої пори року.

Веду до того, що закарпатські винороби завдяки насамперед «Червеному вину», а відтак і винним фестивалям в Ужгороді, Берегові, Виноградові знайшли можливість виробляти вино не тільки на власні потреби, як було колись, а і заробляти на цьому. Зрештою, як для нас, тут головне і не настільки фінанси, як пропаганда чудового закарпатського вина. Колись в усьому Союзі славилися «Троянда Закарпаття», «Середнянське», «Променисте», «Берегівське», але це в далекому минулому. «Дякуючи» нашій Верховній Раді з її лобістами крупних виноробних концернів з їх хімічним вином, збанкрутіли, або на межі банкрутства потужні колись закарпатські винрадгоспи, які виробляли справді якісне вино. Тому славу закарпатського вина втримують наші приватні винороби. Приїхали діти, які живуть у Києві, спеціально на фестиваль. Гануся каже, що колегині кожного дня по молільнику нагадують: не забудь привезти «Лагідного» від Райчинця. Навіть прізвище пам’ятають. Цього ж року Ганна, подегустувавши вина у Василя Анталовського, Карла Шоша не втрималась і закупила кілька пляшок (тільки для свого дому) «Сонця в бокалі», «Сливовиці»… Одкровенням для неї було те, що Карло Шош торік здобув три золоті медалі на Всесвітньому фестивалі вина в Парижі. Виходить, вино власного виробництва за кордон вивозити можна, а в Україну – ні. Адже в сусідніх державах, зокрема, Угорщині, Словаччині, Австрії, Румунії є чимало бажаючих взяти участь в нашому фестивалі «Червене вино», але українська митниця завжди запалює перед ними червоне світло.

З Іваном Урстою, котрий з Великих Берегів, що на Берегівщині, ми добре знайомі ще з 60-х років минулого століття. Тож часто підходжу до його намету, біля якого завжди натовп, просто  поздороватися, послухати його лекції, без перебільшення, про вино, його лікувальні властивості тощо. Ото в неділю він спілкувався з двома поважними чоловіками. Мені представив їх як білоруських генералів. Один із них, пан Дмитро, запропонував випити його власного вина. Виявляється, в Білорусі уряд виділяє усім бажаючим кредити і субсидії на виноградарство. Пан Дмитро вирощує лозу на 6 гектарах. І це в Білорусі. От нам би таке ставлення уряду до виноробства!

Усі ці дні я проходжувався фестивальним майданом. Цікаво було зустрічатися зі знайомими, поздоровлятися зі святами, спілкуватися, одним словом всмоктувати атмосферу свята. І було на що подивитися. Усі чотири дні з фестивальної сцени лунали колядки і пісні у виконанні колядників з Ужгородщини, Іршавщини, Мукачівщини і власне Мукачева, дитячих колективів дошкільних та навчальних закладів, міських Будинків школярів та культури, гала-концерт фіналістів «Різдвяної зіроньки-2014». І кожен приїжджий повезе з собою спомин смаку вина і автентичних народних пісень та колядок. Нині «Червене вино» – це справжній ярмарок. Тут пропонують не тільки власне янтарний і червоний напій, але й страви закарпатської кухні. Хоч, як на мене, якщо ціни на ковбаски, шашлик, бограч-гуляш, досить таки розумні, то на смажену картоплю по 8 грн. за 100 грам, я би сказав, захмарні. А ще народ мав можливість  посмакувати рахівською бриндзею та овечим сиром. А вулицю Ярослава Мудрого віддали представникам народних промислів України, хоч серед краму можна було побачити чимало китайських підробок.

Останнього фестивального дня в ресторані «Зірка» відбулася Міжнародна конференція «Авторські вина як невід’ємна складова міжнародного туристичного іміджу Закарпаття», почесними гостями якої були мери міст-побратимів Мукачева зі Словаччини, Угорщини, представники генеральних консульств цих держав у Закарпатті. З вітальним словом до присутніх звернувся міський голова Мукачева Золтан Ленд’єл, який зробив детальний екскурс в історію фестивалю-конкурсу «Червене вино». Він, зокрема, відзначив, що вина приватних виноробів нашого краю відрізняються від класичних вин промислового виробництва більш насиченим букетом, адже кожен вкладає в своє вино душу і більшість представлених на фестивалі є купажованими, тобто виготовляються з кількох сортів винограду. Від себе зауважу, що спробував вино «черсегі» в одного з виноробів у чистому, так би мовити, вигляді, а потім випив «черсегі фюсереш» у Івана Урсти. Небо і земля. Невипадково Золтан Ленд’єл вирішив віддати заснований торік приз міського голови саме цьому вину. Далі Золтан Золтанович зауважив, що відтепер дозволено торгувати на фестивалі і палинкою, якою наш край здавна славиться. І гріх називати її самогонкою, адже люди вкладають в її виготовлення душу, так само, як і в вино. На фестивалі можна було скуштувати палинку з груш, айви, слив, терену й навіть хріну. Торік закарпатці внесли до Верховної Ради законопроект про легалізацію виробництва палинки, як це є в усіх європейських країнах. Але знову ж таки лобісти горілчаних королів його провалило.

Відтак про винну привабливість своїх держав розповідали консул генерального консульства Угорщини в Ужгороді Ендре Саліпскі, генеральний консул Словаччини в Ужгороді Яна Бур’янова, віце-президент Асоціації виноградарів України, голова правління корпорації «Закарпатсадвинпром» Володимир Гісем. Останній, зокрема, сказав добре слово про сорт Ізабелла, який в Європі не сприймають, хоч він безпечніший від багатьох європейських сортів, якщо ізабеллу досить один раз оприскати бордоською рідиною, то більшість європейських сортів – по 10-15 разів.  До речі, Мукачівська Ратуша» детально писала про це 5 грудня минулого року. І ще: якщо в Європі споживання вина на душу населення складає 29 відсотків, то в Україні лише 9.  Про місце та роль авторських вин у туристично-екскурсійних програмах Закарпаття розповів почесний працівник туризму України Отокар Касинець. Свої авторські вина презентували Петер Міхалик зі Словаччини, Іван Урста, а також директор ТзОВ «Бергорд кроуп» з Молдови Андрій Свінцов. На завершення відбулася дегустація угорських та молдовських вин. Мені особисто більше сподобались молдовські.

І ось, нарешті, фінал «Червоного вина-2014». З великої сцени Золтан Ленд’єл оголошує своє рішення присвоїти звання вина міського голови Мукачева вину «черсегі фюсереш» Івана Урсти. А призом була велика діжка від міського голови. Першу премію і живого коня в рік дерев’яного коня компетентне журі присудило на День Василя бобовищанцю Василю Анталовському. Живого бичка і другу премію отримав Карло Шош з Кідьовша Берегівського району. Третьою премією і вівцею вперше відзначено Павла  Мишкулинця – односельця Анталовського. Фестиваль тривав до пізнього вечора і народу було не менше, ніж у попередні дні. І вино вже було  своєрідним доповненням до багатої закарпатської кухні…

Теги: Червене вино, фестиваль, винороб, вино

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати