Літургія служилась в величному Свято-Покровському храмі, будівництву якого владика І. Маргітич приділяв особливу увагу і турботу. В крипті цього храму владику й поховали, немовби невід’ємну його складову, адже збудований владикою храм став символом і відображенням його величної постаті, жертвенного життя і єпископського служіння для добра Христової Церкви та українського народу. На могилі «народного єпископа» в день вшанування його пам’яті владика Мілан та священнослужителі з вірними помолилися панахиду.
На ці поминальні богослужіння зібралася велика кількість священиків, декого з них владика І. Маргітич готував до Святої Тайни Священства в часах підпілля Греко-Католицької Церкви на Закарпатті. Багато хто знав владику особисто, співпрацював з ним й по-сьогодні втілює його ідеї та продовжує його діяльність.
У своїй проповіді, коментуючи уривок з Євангелії від Святого Матея, владика Мілан насамперед підкреслив, що блаженної пам’яті єпископ був людиною, яка обрала життєвий шлях цілковитої самопосвяти «задля Небесного Царства», а нареченою він обрав собі Церкву Христову, якій мужньо і самовіддано служив навіть в жорстоких умовах підпілля. Крім того, проповідник звернув увагу, що владика І. Маргітич є для нас також прикладом святості, особливо для тих, хто отримав дар і тайну священства, але також і для одружених осіб.
Звертаючи в умовах підпілля особливу увагу на дітей та їхнє релігійне виховання, блаж. пам. владика заохочує і нас сьогодні по-особливому поставитися до цього, а також наново переосмислити важливість Божественної Літургії в нашому житті, яку він, а також інші священики, старалися служити колись навіть під загрозою увʼязнення і смерті.
Закінчуючи свою проповідь, преосвященний владика Мілан заохотив вірних переймати в своє життя ту духовну спадщину любові, яку плекав владика Маргітич разом з іншими священиками в підпіллі, щоб та спадщина стала нашою спадщиною, адже саме це може відроджувати нашу Церкву і Україну.
Крім того, Аріхієрей пригадав, що напередодні, в Ужгородській богословській академії ім. Блаженного Теодора Ромжі, відбувся вечір пам’яті присвячений Владиці Івану Маргітичу, а ще день перед тим, вечір пам’яті відбувся в м. Рахові.
В кінці Божественної Літургії владика Мілан подякував усім священнослужителям, які прибули на ці богослужіння, зокрема протоігумену василіянської Провінції Св. Миколая о. Павлу Райчинцю ЧСВВ та ректору Ужгородської богословської академії о. Петру Берешу, а також іншим священикам і всім вірним.
Опісля, була відслужена панахида на могилі владики Івана Маргітича в крипті Свято-Покровського храму.
о. Франціск Онисько ЧСВВ для Закарпаття онлайн
До тих що бачать і не бачать 2013-09-12 / 22:57:32
Дійсно при всій повазі до о.Райчинця, від коли він став парохом у Боржавському, все виглядає саме так.
До Івана 2013-09-09 / 21:23:57
Не плутайте прізвища, а Бог Молитву приймає не від риз, а від священика таку функцію виконував о.Ігор, молився як священик і як поважний гість. Чіпляєтесь до риз бо нема до чого.
шон 2013-09-09 / 20:43:00
Та тут ризи на всі цвіта радуги,і червоні і чорні і червоні, фіолетові, білі які не хоч.
Іван 2013-09-09 / 07:20:38
А, отець Ігорь Пелехач виконував якусь важливу функцію під час літургії?
Навіть прийшов у білих ризах з синьої вишивкою а не в черврних.
Віт 2013-09-08 / 23:49:44
до сорри
Матеріальну культуру??? В той час як половина населення конає на заробітках в тих же самих Італії, Франції і т.д??? Є сім'ї що дітей одягти ні в що, або на ліки не вистачає, зате в центрі села височить "матеріальна культура" за сотні тисяч доларів, з кам'яними щойно придуманими ідолами та іконами... Не порівнюйте розвинені країни з цим забутим Богом клаптиком землі...
Той хто не сліпий. 2013-09-08 / 17:41:35
Чому нема згадки про представника УГКЦ котрий тут присутній, о.Ігоря Пелехатого з Ів.Франківська редактора Нової Зорі, не личить гостей залишати мимо уваги, а себе шанувати. І вкінці кінців пароху с.Боржавське також можна б подякувати, не гарна якась вдячність тут розписана.
сорри 2013-09-08 / 16:26:41
Віт, а чого такі, як ти, їздять дивитися на цивілізацію в Грецію, Рим, Францію і т.д.? А українці що, не мають творити матеріальну культуру, а тільки жити в землянках і ходити в шкурах?
Доколупайся, неборе, до чогось іншого.
Віт 2013-09-08 / 15:51:26
Все розумію, якщо шанують значить хороша людина була... Але от навіщо такі хороми будувати??? Хіба цьому вчить Біблія? Де написано що церква має бути за мільйон доларів??? І цей народ називається християнами??? Церква передусім мала би бути у кожного в душі, а будинок для молитв міг би бути й скромнішим!
І хоч закидайте мене тепер каменями, хто не згоден, тупі фанатики невідомо якої релігії... Вірніше суржика з різних релігій та вірувань...
Петро 2013-09-08 / 10:14:38
Вічна память..."Якби нині в Києві сидів премудрий Соломон, то й він би нічого не зробив.
Потрібні помічники – чесні і порядні люди.
А головне – має бути свідомий народ."
"Люди руйнували, замість того, аби будувати. Головна руїна – духовна."
"Єдність церковна стала б основою загальнополітичної єдності нашого народу. Попри все, ґрунт для єднання є. Усе тепер залежить від первосвящеників. Дійшли б вони до згоди, а паства піде за ними."
"Єдність народу – це та велика сила, яку ніхто й ніщо не може перемогти. Тому нас стараються всіляко роздроблювати: і на різні, хоч і подібні між собою релігії, і на численні, хоч загалом дуже схожі партії. Не можна вважати патріотами тих людей, які сприяють роздробленню."
Іван Маргітич
Михайло 2013-09-08 / 08:16:26
Вічная пам"ять великій Людині...
моха 2013-09-08 / 06:50:47
Людина з великої букви, знав його особисто, заслужена пам"ять та пошана, приклад священникам для налідування, вічная йому пам"ять.