Чи беззаконня де-факто перетвориться на беззаконня де-юре?

Зараз виношу за дужки суть рішення КСУ про використання червоного прапора чи відміну політреформи 2004 р. Здається, що сьогоднішнє рішення є "specially for you, любий Захід" і має на меті показати, яка у нас судова влада незалежна (не смійтесь, бо в нас минулого року пройшла реформа судочинства à la Янукович , якщо ви проспали цю знаменну подію). Можливо, подібне рішення потрібне, щоб наступним протягти справді щось важливе – і потім Банкова скаже: "ну ви ж самі бачите, Суд приймає рішення як йому заманеться, без нашого впливу". Так ось про прецедент.

Вже вдруге за вісім місяців закон визнається неконституційним через порушення процедури його прийняття. Українські парламентарі й український народ, на противагу Конституційному Суду, сприймають за норму узвичаєну традицію голосування, коли один депутат голосує за декількох (конкретна кількість поданих депутато-голосів залежить від парламентського досвіду депутата, його чи її фізичної підготовки й інших важливих чинників законотворчої роботи). Звісно, ця "гра на піаніно" – найбільш наочне й зрозуміле порушення конституційної процедури прийняття рішень. Є більш технічні, які стосуються процедури читань, внесення поправок з голосу тощо. Але через меншу видовищність вони не видаються такими цинічними.

Так ось. Відомо, що багато депутатів навіть за зарплатою особисто не приходять (є ж для цього помічники депутатів за кошти платників податків), а не те що беруть участь у роботі комітетів чи пленарних засіданнях Ради. Тому очевидно, що дуже багато чинних законів прийнято з порушенням Конституції. Було би цікаво підняти відеозаписи прийняття низки законів, включно про VIP-пенсії, і подивитись, чи не було порушено Регламент. А потім все скасувати. У кінцевому підсумку можемо лишитись суто з Конституцією України:-). Хоча може й ні: чогось здається, що у вікопам'ятну Конституційну ніч теж не обійшлось без порушень.  Варто спробувати скасувати і її (мало хто засмутиться) – і одночасно оголосити, що з моменту скасування Конституції 1996 р. в Україні діє, приміром, Конституція Пилипа Орлика 1710 р. чи УСРР 1919 р. – наш Суд і не на таке здатний. Жартую, звісно, але з цікавістю чекаю на чергове рішення нашого шановного (у певних вузьких колах) й дорогого (у широкому розумінні) суду.

Депутати не збираються зраджувати давній традиції кнопконатискання. Українці теж не дуже переймаються з приводу національних традицій парламентаризму й урядування загалом (окрім регулярних обурень, які з радянських кухонь перейшли у безликий Інтернет). То ж можна з великим ступенем упевненості стверджувати, що закони й надалі прийматимуться з порушенням Конституції. А КСУ й надалі на власний розсуд скасовуватиме закони – часом погані, часом не дуже. До речі, хтось бачив, як приймали ЗУ "Про доступ до публічної інформації"? Можливо, "жити спішити треба" :)

P.S. На момент написання сайт КСУ не працював, а база даних "Законодавство України" на сайті ВРУ ще не містила текст рішення КСУ про червоний прапор.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати